Захист і дотримання прав людини в інтернеті в умовах війни, протидія російській дезінформації та пропаганді, захист персональних даних, створення безпечного цифрового простору, розробка змін до чинного законодавства, координатор цифрових послуг в Україні, які виклики ставить перед державою запровадження цього органу, – про ці й інші важливі питання говорили на локальному симпозіумі «Права людини в інтернеті: світ та Україна». Представники громадського і державного секторів України поділилися своїми думками та напрацюваннями у вказаних напрямах.
Метою симпозіуму було обговорення стану дотримання в Україні прав людини в інтернеті і перспектив забезпечення балансу між національною безпекою і правами людини з погляду прагнення нашої країни до членства у Європейському Союзі.
Під час панельної дискусії «Моніторинг дотримання цифрових прав у період воєнного стану», яку модерував член Національної ради Олександр Бурмагін, було презентовано й обговорено підсумковий аналітичний звіт «Війна у цифровому вимірі та права людини». Звіт є результатом моніторингу громадської організації «Платформа прав людини», спрямованого на виявлення фактів порушення цифрових прав людини.
Олександр Бурмагін зазначив, що «У лютому 2022 року у нас було багато викликів, оскільки у повномасштабну війну ми вступили з мирним законодавством. Далі Президент ввів воєнний стан, яким було обмежено низку основних прав людини. Механізми, які регулювали б ці обмеження в умовах війни, почали напрацьовувати тільки у 2022 році. Зокрема, це стосується доступу до публічної інформації та зміни у чинне законодавство. Але в умовах війни потрібно було забезпечити баланс між забезпеченням прав і свобод людини та національною безпекою».
Ольга Вдовенко, презентуючи підсумковий звіт, наголосила, що з початку війни кількість кібератак на державні органи збільшилася у 15 разів. Це свідчить про високий рівень загрози цифровим правам людини.
«Але притягнути до кримінальної відповідальності за кіберзлочини можна лише у випадку блокування, спотворення чи витоку інформації. Притягнути до відповідальності за втручання в кіберпростір неможливо. Ми вбачаємо в цьому недосконалість національного законодавства і хочемо ініціювати відповідні зміни до Кримінального кодексу», – акцентувала вона.
Микита Потураєв, голова комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, зазначив:
«На сьогодні основною проблемою є те, що жодна країна не змогла визначити, що ж таке дезінформація. Парламент у 2019 – 2020 роках намагався визначити це поняття. Але це неможливо зробити, не порушивши базові права людини. Проблема боротьби з дезінформацією, вона є і буде залишатися не лише тому, що неможливо визначити, що це таке, а й тому, що основним джерелом поширення дезінформації є соціальні мережі. В соціальних мережах існує міжнародно визнана проблема анонімності. Це дозволяє безконтрольно поширювати будь-яку шкідливу інформацію. Ніхто не знає, як боротися з анонімністю соціальних мереж, що є загрозою для демократичних держав. Напевно, має статися ще більше потрясінь, щоб від слів перейти до дій».
Створення безпечного цифрового простору – ще одна з важливих тем, яку учасники обговорювали на симпозіумі під час панельної дискусії. Зокрема, йшла мова про європейський та український досвід у цій площині.
Станом на зараз Європейський Союз зосереджений на запровадженні регламентів DSA (Закону про цифрові послуги) на локальному рівні. Поки що ЄС не має чіткої позиції, як у цьому плані мають діяти держави-кандидати на членство, зокрема Україна. Відповідно це ускладнює переговорний процес, оскільки регламенти DSA є доволі складними і комплексними.
У цьому ключі сьогодні перед Україною стоїть багато викликів, зокрема:
- вибір імплементаційного підходу;
- імплементація в українське законодавство положень DSA, що насправді доволі важко зробити;
- призначення органу – координатора цифрових послуг в Україні.
DSA передбачає кілька рівнів нагляду і контролю цифрових послуг: Європейська комісія на центральному рівні та національні координатори на місцевих. Наразі Національна рада є тим органом, який відповідає вимогам ЄС до органу-координатора цифрових послуг на національному рівні.
«Національна рада достатньо жваво імплементує Закон України «Про медіа», – наголосив Олександр Бурмагін. – На нормативному рівні ми реалізували усе необхідне і продовжуємо це робити. Вже розроблено підзаконні нормативно-правові акти, які запустили усі механізми реєстрації, ліцензування, перевірок, роботи окремих переліків тощо. Затвердили і опублікували Стратегію діяльності Національної ради на 2024 ‒ 2026 роки. Зараз розробляється План виконання Стратегії, проєкт якого незабаром буде винесено на громадське обговорення. Цими днями іде формування трьох робочих груп органів співрегулювання в аудіовізуальній, аудіальній сферах і сфері онлайн-медіа. На сьогодні залишилося затвердити три підзаконні акти».
Член регулятора уточнив, що йдеться про нормативно-правові акти, які стосуються:
- фінансової звітності медіа;
- визначення меж ринків медіа;
- граничних тарифів на послуги.
Водночас Олександр Бурмагін зауважив: «Звісно, що непростий контекст, в якому перебуває медійний регулятор, брак фінансування не дозволяють нам у повній мірі розгорнути діяльність так, як це бачимо ми».
Тому коли постало питання про те, чи готова Національна рада бути регулятором і координатором цифрових послуг в Україні та відповідати за комунікацію з Європейським Союзом, серед її членів розгорнулася досить жвава проміжна дискусія. За умов виконання Національною радою численних функцій це стане новим викликом і великим навантаженням.
«Звісно, що це питання діалогу», – наголосив Олександр Бурмагін. Для побудови цього діалогу передусім потрібно чітко визначити, що і на якому етапі буде потрібно від регулятора для заліку і, відповідно, яким чином слід рухатися на нормативному рівні. Навіть виробивши нормативно-правовий механізм, він може спрацювати частково або взагалі не спрацювати – поки Україна не стане повноправним членом Європейського Союзу.
Ще одним компонентом цього діалогу має стати воєнний контекст, відповідно певні обмеження або додаткові регулювання, які можуть запроваджуватися Україною в контексті національної безпеки і правового режиму воєнного стану.
«Це досить важливі питання, які слід попередньо вирішити: щоб не сталося такого, що ми взяли на себе певні обов’язки, а потім опинилися в ситуації, коли не можемо повною мірою їх реалізувати», – підсумував член медіарегулятора.
Захід відбувся в межах програми «Сприяння інтернет-свободі в Україні», яку реалізує Американська асоціація юристів в Україні / Ініціатива з верховенства права.
