Люди старшого віку залишаються недостатньо представленими в українському інформаційному просторі, а їхній образ у медіа часто формується через стереотипи, пов’язані з вразливістю, залежністю чи старінням. Про це йшлося під час круглого столу «Чи є ейджизм в українських медіа?». У дискусії взяла участь голова Національної ради Ольга Герасим’юк.
До обговорення теми, яка дедалі частіше постає в суспільному дискурсі на тлі демографічних змін і трансформацій ринку праці, долучилися представники медіа, державного сектору, громадських організацій та експертного середовища.
Під час заходу громадська організація «Український інститут медіа та комунікації» презентувала результати дослідження «Вікова дискримінація і медіа: репрезентації та досвід людей старшого віку (60+)». Моніторинг охопив понад 9400 матеріалів із 1383 центральних і регіональних медіа, а також фокус-групові обговорення за участі людей старшого віку.
Як зазначила виконавча директорка інституту Діана Дуцик, дослідження мало на меті з’ясувати, як українські медіа представляють людей віком 60+ та наскільки поширеними залишаються прояви ейджизму в інформаційному просторі.
«Ця тема сьогодні є дуже важливою, адже кількість людей старшого віку в Україні фактично становить третину населення», – уточнила Діана Дуцик.
Результати засвідчили, що українські медіа переважно показують людей старшого віку через призму вразливості, залежності або біологічного старіння, тоді як приклади їхньої активної участі в суспільному житті залишаються малопомітними. Учасники фокус-груп також звернули увагу на недостатню присутність старших людей у публічних дискусіях та обмежену увагу до їхнього професійного і громадського досвіду.
Ці висновки стали відправною точкою для подальшої розмови про місце людей старшого віку в медіа та суспільстві.
Ольга Герасим’юк наголосила, що проблема ейджизму виходить за межі медійної репрезентації та безпосередньо стосується якості суспільного діалогу і прав людини. Вона звернула увагу на розрив між реальною демографічною структурою суспільства та її відображенням в інформаційному просторі. А також сказала про те, що ця проблема працює в обидва боки – молодь теж зазнає ейджистської дискримінації.
«23% населення України – це люди віком понад 60 років. І коли ми дивимося новини, бачимо, що на телебаченні вони представлені лише приблизно у 4% випадків. Тобто фактично майже чверть суспільства відсутня в інформаційному просторі. Хоча саме старші люди сьогодні залишаються основною аудиторією телебачення», – констатувала голова Національної ради.
Також голова Національної ради звернула увагу на зміни, які сьогодні відбуваються на ринку праці. За словами Ольги Герасим’юк, у світі формується так званий «срібний вік економіки» – тенденція до активнішого залучення людей віком 55+ і 60+ до професійної діяльності. Цей процес пов’язаний як із кадровим дефіцитом, так і з глибшими демографічними змінами, що відбуваються в Україні та багатьох країнах світу. На її переконання, такі тенденції поступово змінюють ставлення до віку та досвіду як до важливого ресурсу розвитку – і це скоро стане важливою темою медійних проявів.
Водночас голова Національної ради звернула увагу на ще одну проблему – нерівномірне представлення чоловіків і жінок старшого віку, що працюють в медіа.
«Також очевидною є гендерна нерівність: чим старші вікові групи, тим менше там представлено жінок, тоді як чоловіки залишаються більш залученими», – зауважила вона.
Під час дискусії журналісти ділилися власним досвідом та труднощами, з якими стикаються під час працевлаштування або роботи у редакціях через вікові упередження. Йшлося про те, що досвідчені фахівці нерідко залишаються поза телевізійним ефіром або втрачають можливості професійного розвитку попри багаторічний досвід і високу кваліфікацію.
Журналістка Ольга Мусафірова поділилася власними спостереженнями щодо прихованих проявів ейджизму в професії. Вона наголосила, що журналістів варто оцінювати насамперед за професійністю, а не за віком. За її словами, досвідчені репортери залишаються конкурентними навіть у складних умовах роботи, зокрема в прифронтових регіонах, тому сам по собі вік не може бути підставою для обмеження професійних можливостей.
Під час дискусії також лунали думки про необхідність зміни підходів до термінології на державному рівні.
Ще одним вектором обговорення стала мова, якою суспільство говорить про старший вік. Учасники заходу, зокрема представники органів влади, наголошували на необхідності перегляду усталених підходів до термінології в офіційній комунікації та медіа. Визначення на кшталт «люди похилого віку» чи «літні люди»: «бабушки», «старенькі» нерідко мають патерналістське або стигматизуюче забарвлення і потребують заміни на більш коректні та гідні формулювання.
Аналітичний звіт «Вікова дискримінація і медіа: репрезентації та досвід людей старшого віку (60+)» можна переглянути тут.
