Захист журналістів і громадських активістів від недобросовісних судових позовів, які використовують для тиску та перешкоджання їхній роботі, обговорили під час круглого столу «Стратегічні позови проти громадської участі (SLAPP): нова законодавча рамка України, виклики, перешкоди та можливості», що відбувся в межах Донбас Медіа Форуму. Дискусію за участі розробників законопроєкту, народних депутатів, суддів і правових експертів модерував член Національної ради Олександр Бурмагін, який долучився до роботи над документом.
Круглий стіл став майданчиком для підбиття проміжних підсумків досягнутого, аналізу основних положень акта і визначення наступних кроків у політичній та юридичній площині.
Над упровадженням анти-SLAPP норм активно працюють і європейські країни. Для України це – євроінтеграційне зобов’язання, яке фахівці медіаправа вирішили втілити шляхом створення окремого законопроєкту і внесення змін до процесуальних кодексів. Наразі законопроєкт № 16117 зареєстрований у Верховній Раді. Над його створенням працювала робоча група, до якої увійшли народні депутати, представники державних органів, регулятора, громадських організацій і медіа.
Основні механізми законопроєкту, що формують захист журналістів і громадських активістів і якими, на думку учасників, не можна поступатися, такі:
- закриття справи на ранній стадії, що зекономить час, гроші, ресурси і розвантажить суди;
- доведення обґрунтованості позову позивачем;
- – широке визначення «громадської участі», яке дає змогу захистити від SLAPP-позовів не лише безпосередніх учасників публічної діяльності, а й тих, хто допомагає їм у цій роботі;
- можливість судді за власною ініціативою порушити питання, чи справа відповідає критеріям SLAPP.
За словами Яна Берназюка, судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді, запропоновані законопроєктом механізми дозволяють не перетворювати недобросовісному позивачу процес на зловживання. Окрім того, суддя, який розглядає справу, «одразу може почати захищати судочинство від того, щоб воно перетворилося на зброю». За власною ініціативою він може порушити питання, чи не підпадає ця справа під категорію SLAPP-позовів.
Водночас суддя застеріг від того, щоб автоматично не визначати позивача негативним, а відповідача – позитивним «героєм». Застосування цих норм, особливо на початковому етапі, потребуватиме напрацювання практики розмежування добросовісного звернення до суду та зловживання правом на позов.
Законопроєкт № 16117 є якісним і таким, що втілює стандарти Ради Європи, резолюцію ЄС, а також враховує українську специфіку, вважає голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова Ярослав Юрчишин. Він наголосив, що законопроєкт не надає преференцій журналістам, а спрямований на розвантаження судів від безпідставних позовів.
За словами народного депутата, найбільше потерпати від зловживання судовими позовами можуть локальні медіа – аж до повного припинення роботи. А тому українське суспільство зацікавлене, щоб журналісти не витрачали місяці своєї діяльності на судові справи.
«Цей механізм необхідний, зокрема, і для того, щоб у моїх колег, політиків, не було спокуси лякати журналістів необґрунтованими позовами. А таке трапляється тоді, коли журналіст ставить резонне питання: «звідки взялося майно?», «а чому ви приховали статки вашого партнера?» і т. п. Наше найголовніше завдання – щоб журналісти не боялися їх ставити, бо страх – це найгірше, що може бути. Самоцензура – це набагато гірше ніж цензура», – сказав він.
Хоча в рамках євроінтеграційних процесів зазначений закон має бути ухвалений до кінця 2026 року, за оцінками Ярослава Юрчишина, цьогоріч він зможе пройти лише перше читання. А вже наступного року відбудеться повна імплементація.
Олександр Бурмагін зі свого боку зауважив: для того, щоб закон запрацював на повну, чимало зусиль доведеться докласти і після його ухвалення.
«Ухвалення закону буде лише початком тривалого процесу його впровадження. Імплементація теж потребує виконання багатьох завдань і вимагатиме об’єднання ресурсів усіх учасників», – наголосив він. Це стосується і подальшої роботи зі школою судів та адвокатським середовищем. Крім того, щоб ухвалені норми швидше запрацювали, важлива активна позиція адвокатів і громадських організацій.
Віта Володовська, голова ГО «Лабораторія цифрової безпеки», докладно розповіла про запропоновані законопроєктом механізми: раннє закриття провадження, широке визначення громадської участі, поширення захисту на близьких журналістів і активістів, компенсацію моральної шкоди, врегулювання судових витрат і можливість штрафів для недобросовісних позивачів. Вона повідомила, що вже на етапі своєї підготовки законопроєкт обговорювався із широким колом зацікавлених осіб, і це дало змогу врахувати багато аспектів. Наразі «ключове завдання – не допустити зменшення стандартів, а зберегти, в ідеалі – навіть їх покращити».
Оцінюючи те, наскільки швидко може запрацювати новий закон, суддя Верховного Суду Василь Крат зауважив, що зміни не запрацюють миттєво. Практика свідчить, що навіть давно чинні положення Цивільного і Цивільного процесуального кодексів почали активно застосовуватися лише через багато років. Він позитивно оцінив ідею протидії зловживанням. Водночас вважає, що текст законопроєкту потребує доопрацювання, а окремі положення – увідповіднення нормам згаданих вище кодексів. Суддя запропонував провести додаткові консультації робочої групи з експертами.
Про реальні приклади з історії позовів видання Bihus.INFO розповіла його медіаюристка Марія Музичка. За її словами, медіа за останні 5 років отримало 30 дифамаційних спорів, половина з яких мають ознаки SLAPP. Ці позови розглядаються у судах різних інстанцій роками і потребують значних коштів. Для прикладу, у «справі Семочка» фінансові витрати перевищили 216 тис грн. Це ще раз показує, наскільки важко журналістам самостійно захищатися у таких спорах і як позови можуть ставати інструментом тиску, аби змусити їх припинити свою діяльність.
Загалом Україна перебуває серед лідерів у розробці анти-SLAPP законодавства. Український варіант законопроєкту, на думку медіаюристів, може бути навіть модельним для інших країн ЄС. Водночас його текст потребує доопрацювання до другого читання, а головне – необхідно зберегти закладені в нього механізми й забезпечити ефективне застосування судами. Анти-SLAPP-реформа має стати важливим елементом захисту свободи слова, журналістів, громадянського суспільства і публічних дискусій.
В обговоренні також взяли участь Ольга Вдовенко, директорка з юридичних питань ГО «Платформа прав людини»; Кароль Лучка, радник Міжнародного інституту преси у Східній Європі, і Наталія Павлова, викладачка медіаправа.
