Нова книга, присвячена перегляду процесу кризи в журналістиці, із зануренням до проблематики культури демократії, професійних кодексів, цифрового майбутнього та ролі редакторів, створена під егідою видавництва Кембриджського університету за участю провідних експертів Джеффрі К. Александера, Елізабет Батлер Бріз та Марії Люенго.
Огляд роботи здійснив Ейдан Вайт, засновник міжнародного об’єднання «Мережа етичної журналістики»
Перші спроби сформулювати права та обов’язки журналістів, що наразі становлять основу сучасної етичної журналістики, були зроблені понад 160 років тому. У лютому 1852 року побачили світ дві ґрунтовні статті Джона Таддеуса Ділейна, редактора Лондонської газети «The Times», де висвітлювалася критична позиція щодо діяльності уряду та було вперше сформовано філософію і керівні принципи журналістики. Автор наголошував на необхідності незалежності журналістики від влади й дотриманні принципу достовірності інформації. «Обов’язок журналіста, – писав Ділейн, – шукати істину та представляти її читачам». Таке бачення четвертої гілки влади (журналістської спільноти) і стало фундаментальним для формування культури незалежної журналістики, очікування від якої залишаються незмінними протягом багатьох поколінь, незважаючи на технологічні й економічні зміни, світові війни, вражаючі масштаби пропаганди, застосування насильства проти журналістів та видавців тощо. Наразі ця система визнана у всьому світі.
Незважаючи на песимістичні заяви, журналістика має велике майбутнє. Етичні кодекси та професійні стандарти актуальні в усі часи, запевняють автори нової книги, які акцентують на тому, як основні цінності журналістики здатні вижити й розцвісти в сучасному цифровому і взаємопов’язаному світі.
Вісім років тому деякі дослідники у сфері медіа пророкували кінець журналістики у зв’язку із становленням нової комунікаційної ери, в якій більшість голосів підмінив елітарний професіоналізм редакторів і новинних ЗМІ.
Прихід «суспільної журналістики», різноманіття у сфері блогів та стабільність соціальних мереж заклали початок для глибинної кризи журналістики. Технології медіа-індустрії послабили традиційну журналістику, особливо друковану пресу. Далі зменшується кількість видавництв, тиражі падають, доходи від реклами привласнюються новими глобальними гравцями, а культура безкоштовного доступу до новин та інформації через Інтернет ще більше зміцнює позиції. За останнє десятиріччя ця проблематика була однією з найпопулярніших для вивчення в рамках численних детальних досліджень, актуальних професійних дискусій та конференцій – всі вони призвели до появи різноманітних теорій і висновків щодо характеру та еволюції такої кризи.
Однак, як зазначає один із головних авторів книги Джеффрі Александер, проблема полягає у відсутності чіткого та окресленого консенсусу щодо наукового підходу в переосмисленні журналістики та її майбутнього. У прагненні прояснити ситуацію у цій сфері Александер і його
колеги-редактори Елізабет Батлер Бріз та Марія Люенго об’єднали вражаючу кількість зацікавлених сторін, що дало можливість поглянути на проблему більш критично, осмислити панічний стан, що існував на початку визнання масштабів цифрової революції, виокремити корисну інформацію про змінне середовище і виклики, що стоять перед ЗМІ, та їх вплив на майбутнє етичних комунікацій.
У праці автори простежують, як занепокоєність щодо змін всередині ЗМІ була трансформована у розуміння позитивного впливу технологій, перебудову журналістського простору, що призвело до створення можливостей висловити власну позицію для нових гравців. І водночас було усвідомлено силу впливу, яку традиційні професійні стандарти мають і в нову еру. Книга, безперечно, є науковою працею, проте є доступною для розуміння всіма. Вона ілюструє, як процес еволюції журналістики триває, а цінність основних стандартів етичної журналістики, таких як повага до точності, неупередженості, гуманності та прозорості у висвітленні інформації відіграє ключову роль у формуванні майбутнього інформаційного простору.
Ця книга не ставить за мету оскаржити загальноприйняту аксіому, що криза в журналістиці бере своє коріння з часів технологічних змін та економічних перелаштувань медіа-індустрії, але вона кидає виклик безрадісним твердженням багатьох експертів щодо майбутнього журналістики.
Також необхідно відзначити, що культурні цінності журналістики і те, як вони формують якість демократії, є тим наочним прикладом, який демонструє, що навіть у такі складні часи журналістика є джерелом натхнення для вільного вираження і становлення більш відповідальної комунікації в суспільній сфері.
