29 жовтня відбулося засідання Бюро Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, під час якого підбили підсумки роботи за останні пів року та визначили пріоритети подальшої діяльності. Голова Національної ради Ольга Герасим’юк представила результати роботи сектору комунікації та інформації, який вона очолює.
Голова Нацкомісії Мар’яна Беца повідомила, що за рік членства України у Виконавчій раді ЮНЕСКО ухвалено п’ять рішень на підтримку нашої держави. Водночас багато країн обмежуються загальними закликами до миру. Тому Україна має й надалі докладати зусиль, щоб її питання залишалися в центрі уваги ЮНЕСКО, долучаючись до розв’язання глобальних викликів.
Під час засідання йшлося про реформування ЮНЕСКО та її органів у межах Плану дій «ЮНЕСКО-80». Мар’яна Беца наголосила, що одним із напрямів реформи має стати вдосконалення міжнародних механізмів захисту культури та освіти.
«В умовах війни, особливо активної її фази, статусу об’єкта всесвітньої спадщини недостатньо для того, щоб реально його захистити. Тому потрібен новий механізм. Треба думати над тим, які можуть бути інструменти екстреної допомоги, відновлення, документування злочинів, які вчиняє Росія, і посилення відповідальності», – сказала вона.
Ольга Герасим’юк представила роботу сектору комунікації та інформації, зокрема за трьома програмами, що діють в Україні: «Інформація для всіх» (IFAP), Міжнародною програмою розвитку комунікації (IPDC) і «Пам’ять світу».
ЮНЕСКО сьогодні працює над реформою IFAP. На бюро, де Ольга Герасим’юк працює як віце-голова, одностайно було погоджено пропозицію України зробити прозорішою діяльність робочих груп програми – публікувати плани засідань, інформацію про заходи та результати роботи. Також одностайно підтримали українську пропозицію про аудит програми за період 2007–2026 років. Ольга Герасим’юк увійшла до експертної групи, яка братиме участь у зовнішньому оцінюванні програми.
Для ЮНЕСКО є цінним досвід України у забезпеченні стійкості інформаційного середовища в умовах воєнної агресії. «Представники ЮНЕСКО високо оцінили результати роботи українського нацкомітету IFAP. Наші українські розробки розглядаються як цілісний внесок в удосконалення механізмів реагування усієї організації на сучасні виклики», – сказала голова Національної ради.
Україна – перша країна, що відзначила на національному рівні 25-річчя програми IFAP проведенням великої конференції за участі представників ЮНЕСКО, державних інституцій та громадськості.
Національні комітети також працюють над питаннями, пов’язаними з наслідками російської агресії для свободи слова, безпеки журналістів, доступу до інформації та її збереження. Зокрема, долучаються до роботи над українським законопроєктом про захист журналістів від безпідставних судових позовів, а також пропонують доповнити міжнародні підходи до інформаційної грамотності принципом інформаційної доброчесності. Важливий напрям їхньої роботи – поширення українського досвіду протидії дезінформації та розвитку медіаграмотності.
Національний підкомітет програми ЮНЕСКО «Пам’ять світу» наразі розпочав підготовку критеріїв відбору документальної спадщини для внесення до національного реєстру. Комітет IPDC значну увагу приділяє темі вікової дискримінації в медіа.
«Ми підготували рекомендації для медіа, як етично і коректно висвітлювати тематику людей старшого віку. Медіа повинні це розуміти і припинити стигматизацію старших людей», – сказала Ольга Герасим’юк.
І це цілком відповідає баченню реформи роботи програми як людиноцентричної, спрямованої на цінність людського життя, повагу до гідності.
Український досвід протидії інформаційним загрозам, захисту журналістів і збереження доступу до інформації допомагає формувати міжнародні підходи до інформаційної стійкості. Йдеться про протидію пропаганді, захист тих, хто створює інформацію, відповідальність медіа, збереження документальної пам’яті та суспільної довіри. Ці завдання актуальні і за межами України, тому українські експерти долучаються до пошуку спільних відповідей на них.
На засіданні також обговорили питання виборів до конвенційних і робочих органів ЮНЕСКО, підготовки номінацій для подальшого внесення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, номінацій до списку нематеріальної культурної спадщини людства і до Календаря пам’ятних дат ЮНЕСКО.
