13 жовтня, у другий день Регіональної конференції Ради Європи «Медіа в часи війни» для країн Східного партнерства, її учасники представили зміни, яких зазнало регулювання медіасфери у їхніх країнах після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Йшлося про механізми реагування на виклики війни і пов’язані з нею прояви мови ворожнечі, дезінформації та пропаганди. Про роботу українського медіарегулятора і законодавчі ініціативи в нашій країні розповіла голова Національної ради Ольга Герасим’юк.
У сесії «Регулювання медіа в часи війни і збройних конфліктів» взяли участь представники медіарегуляторів України, Молдови, Грузії, Боснії та Герцеговини. Початок повномасштабного вторгнення росії в Україну змусив деякі країни активно переглянути своє законодавство, щоб мати належні важелі для протидії негативним явищам у медіапросторі.
До початку війни Національна рада керувалася медійним законодавством, на яке вплинули зміни, пов’язані з пандемією COVID-19, зауважила у своєму виступі Ольга Герасим’юк. Після запровадження в Україні воєнного стану відповідно до законодавства президент чи військове командування могли перебрати на себе управління всіма ЗМІ в країні. Однак медіа залишилися максимально вільними у виборі програмної політики. Військової цензури як засобу попередньої перевірки інформаційних матеріалів не було запроваджено. Національна рада, воєнні відомства говорили про правила безпечного інформування про події, аби не завдавати шкоди військовим і не допомагати ворогові коригувати вогонь.
Унікальним явищем в Україні став марафон «Єдині новини». Він об’єднав для його створення і трансляції провідні телеканали і великі FM-мережі. Цей формат був розроблений виключно до національного Дня Єднання, що відзначався 16 лютого. Проте з початком повномасштабної війни дав змогу медійникам вирішити кілька проблем – надання об’єктивної та актуальної інформації, забезпечення максимального охоплення і зменшення навантаження на виробничі підрозділи мовників.
Ольга Герасим’юк розповіла про законодавчі зміни в медійному законодавстві, що відбулися вже після 24 лютого. Так, було передбачено повноваження Національної ради на час воєнного стану. Серед них – внесення змін до програмних концепцій мовників у період воєнного стану, запровадження санкцій за порушення законодавства, можливість звернень до військового командування у разі потреби. Також була введена заборона на використання творів авторів країни-агресора, глорифікацію дій російських збройних сил тощо.
«Ми розуміли, що право на свободу слова має бути абсолютним. Але довелося звернути увагу на ще більш важливе право, про яке ми не часто згадували до війни, – право на життя, без якого свобода слова не має сенсу. Знайти баланс було головним завданням як медіа, так і медіарегулятора», – сказала вона.
Голова Національної ради також розповіла про найважливіші ініціативи регулятора, які було запроваджено в українському медіапросторі під час гарячої фази війни. Не менш важливою і напруженою була робота українського медіарегулятора на міжнародному рівні, щоб зупинити поширення російських пропагандистських ЗМІ в Європі і світі.
Усі ці напрацювання, повідомила Ольга Герасим’юк, наразі є частиною законопроекту про медіа, який розглядається в українському парламенті.
Дуже потужними після початку повномасштабної війни були і зміни в законодавстві Молдови, яка запровадила стан надзвичайної ситуації, поділилася заступниця голови Аудіовізуальної ради Молдови Анета Ґонта. Була заборонена ретрансляція російських та інших телеканалів, заборонено символіку російської агресії, а влітку парламент ухвалив закон про дезінформацію. Запроваджено санкції за поширення пропаганди, серед них штраф, який може становити понад 2 тис євро, призупинення дії ліцензії до 7 днів тощо. Були заблоковані і деякі сайти в інтернеті через поширення пропаганди.
Натомість, за словами Левана Майсурадзе, головного спеціаліста юридичного департаменту Комісії з питань комунікацій Грузії, медіарегулятор обмежений у своїх правах реагувати на контент і обмежувати ретрансляцію іноземних програм у країні. Ексклюзивні повноваження щодо більшої частини контенту, в тому числі щодо мови ворожнечі, пропаганди війни, порнографії, належної акуратності та неупередженості, права на відповідь, має орган саморегулювання. Ні регулятор, ні судова влада не можуть опікуватися цими питаннями. У разі трансляції пропаганди війни Комісія з питань комунікацій може присоромити мовника, але не владна застосувати жодних санкцій.
Наразі в Грузії напрацьовуються зміни до законодавства з метою його гармонізації із європейською Директивою про аудіовізуальні медіапослуги. Вони передбачають надання медіарегуляторові повноважень реагувати на порушення контенту, зокрема щодо ненависті, провокації терористичних злочинів, а також припиняти розповсюдження іноземних програм відповідно до Директиви. Інших специфічних правил щодо регулювання медіа під час війни в Грузії немає.
Значною проблема поширення мови ворожнечі на релігійному та національному ґрунті була в Боснії та Герцеговині після закінчення війни, розповів Емір Повлакіч, голова відділу Агентства з регулювання зв’язку цієї країни. Надання агенції можливості застосовувати санкції та її незалежність дали поштовх до становлення демократії в країні і значно зменшили такі явища. Емір Повлакіч зауважив, що мова ворожнечі нині стала не прямою і відкритою, а більш витонченою. З метою напрацювання визначення мови ворожнечі, певних критеріїв для її розпізнавання Агентство активно співпрацює з офісом прокурора і судовою системою. Також працюють над тим, щоб увідповіднити медіазаконодавство країни вимогам Директиви про аудіовізуальні медіапослуги.
Учасниками регіональної конференції «Медіа в часи війни» стали медіа (національні та регіональні, телевізійні, онлайн, друковані), незалежні журналісти та інші медіаактори, міжнародні організації, представники дипломатичних місій, влади, академічних і громадянських інститутів. Упродовж двох днів вони обговорювали теми етики і стандартів журналістської роботи, як висвітлювати чутливі теми під час конфліктів, боротьби з фейками і пропагандою, безпеки журналістів під час війни, особливостей законодавчого регулювання у воєнний час тощо. За результатами конференції буде підготовлено звіт, який стане підґрунтям для подальших напрацювань і практичної діяльності Ради Європи та її партнерів.
У рамках конференції також відкрилася фотовиставка «Війна росії проти України: робота журналістів». 13 жовтня учасникам показали документальний фільм «Mariupolis 2» про роботу журналістів під час війни.
