Чи є сьогодні шанс зберегти свободу слова і як правильно збалансувати її з іншими сучасними викликами? Про це дискутували спікери панелі «Коли свобода вбиває свободу: як боротися з брехнею, не знищуючи плюралізм думок» під час Donbas Media Forum. Голова Національної ради Ольга Герасим’юк поділилася своїм баченням важливих кроків для захисту свободи слова в умовах війни.
Сьогодні, коли інформація дедалі частіше використовується як зброя, свобода слова, яка є однією з фундаментальних цінностей демократії, потребує переосмислення і захисту. Саме про це говорили учасники панелі, яку модерував співзасновник Медіацентру Україна Андрій Шевченко.
Свого часу Україна визнала доцільною заборону російських телеканалів та окремих соцмереж – як інструмент протидії дезінформації та пропаганді з боку росії. Він не є панацеєю, зауважила Ольга Герасим’юк, однак дав змогу значно очистити інформаційний простір країни. При цьому держава керувалася і далі керується переконанням, що російські ЗМІ і якісна журналістика – це не співставні поняття.
«Ми не боремося з журналістикою, з вільною думкою. Вона має бути критична, якомога гостріша. Ми за те, щоби не ставити знак рівності між російською пропагандою, дезінформацією та журналістикою.
На думку речника МЗС України Георгія Тихого, існує необхідність встановлення чітких правил гри в інформаційному просторі. Адже свобода – це не хаос, а простір, де має звучати кожен голос, окрім тих, хто приходить із наміром цей простір зруйнувати.
«Свобода слова теж потребує захисту. Якщо в кімнаті всі говорять одночасно, а частину з балакунів ще й прислав «товариш майор», – це не свобода слова, потрібні правила. І тих, хто прийшов перекричати інших, треба виставляти за двері. Це не обмеження свободи, це її захист».
Водночас діяти лише через заборону не раціонально. Російська дезінформація постійно удосконалюється, а тому і демократія має шукати нових шляхів для збереження своїх свобод. Ольга Герасим’юк нагадала присутнім ситуацію із забороною Угорщиною незалежних українських медіа і зауважила, що цей випадок є загрозою і для європейських країн. Якщо вони толеруватимуть такі речі, все ближча небезпека остаточного розмиття меж між пропагандою та журналістикою.
Після цього дискусія продовжилась у європейському контексті. Ребекка Гармс, віцеголова Європейського центру свободи преси та медіа, зауважила – на Заході також розуміють, що свобода не може існувати без меж. Саме тому створюється Європейський акт про свободу медіа (EMFA), який не обмежує, а гарантує права як журналістів, так і аудиторії.
«Ми не можемо залишити медійний простір без правил. Свобода потребує меж, щоб вижити. Європейський акт про свободу медіа – це не про контроль, це про гарантії».
Її думку доповнила Ніна Янкович з ініціативи American Sunlight Project, зазначивши, що обмеження в умовах війни – неминучі. Однак вони мають бути прозорими, зрозумілими, тимчасовими – і супроводжуватись інвестиціями в довгострокову стійкість суспільства, зокрема в медіаграмотність і довіру до журналістики.
Про виклики, які традиційні регуляторні підходи вже не встигають охопити, говорив Богуміл Картус з чеської ініціативи Czech Elves. Він звернув увагу на вплив алгоритмів соціальних мереж, які формують інформаційні бульбашки, підживлюють емоції та сприяють зростанню популізму. Якщо суспільства не навчаться керувати цими процесами, демократія може зникнути непомітно.
Голова Національної ради також переконана, що необхідно посилити регуляцію цифрових платформ. Наразі найтоксичніша дезінформація розповсюджується через Телеграм. І цей месенджер має потрапити під європейське регулювання відповідно до DSA (Акта про цифрові послуги), хоча поки що усілякими неправдами ухиляється від цього.
Медіаграмотність – ще один інструмент, покликаний розвивати інформаційне здоров’я суспільства. І вона, на думку Ольги Герасим’юк, починається не на окремих платформах чи диспутах, а з того часу, коли дитина починає вчитися ставити запитання «а чому?». Це свідчитиме про належну профілактику. Європейські країни наразі задумуються над упровадженням окремої кваліфікаційної посади – медіавикладача.
Ще одну тезу панелі озвучила Власта Лазур, журналістка Радіо Свобода. На її думку, чесна журналістика, яка не лише повідомляє, а й перевіряє – сьогодні є не просто професією, а гарантією стабільності. Здатність перевіряти інформацію – не обмеження, а розкіш, яку не можна втрачати.
«Ми не можемо дозволити собі розкіш мовчати, але маємо дозволити собі розкіш перевіряти. Баланс між правдою і відповідальністю – це і є журналістика під час війни».
Якісна журналістика нині залишається єдиним виходом із ситуації, коли свободу слова намагаються використати в маніпулятивних цілях, наголосила Ольга Герасим’юк. У всьому світі є розуміння, що саме якісна журналістика здатна протистояти інформаційним загрозам і залишатися надійним джерелом інформації для людей.
«Вихід у цій ситуації лише у підтримці якісних медіа – тих, які перевіряють інформацію і роблять свою роботу чесно і відповідально».
Нагадаємо, у Києві 9 жовтня розпочав роботу ювілейний Donbas Media Forum – щорічна професійна подія, яка вже десятий рік поспіль об’єднує українських журналістів та медіаекспертів. Форум урочисто відкрила голова Національної ради Ольга Герасим’юк.
