Термінологія, лексика, контекст – ці аспекти необхідно враховувати медіа, коли вони розповідають про людей з інвалідністю і працюють з ними. Про те, як будувати вільний від мови ворожнечі і дискримінації щодо людей з інвалідністю медіапростір, будувати за допомогою медіа інтегроване суспільство, де в кожного рівні права та можливості, говорили під час організованого медіарегулятором експертного обговорення 20 грудня. У ньому взяли участь представники державних інституцій, медіа і громадських організацій, які опікуються людьми з інвалідністю.
Захід був організований у рамках проєкту Національної ради «Компетентні медіа – демократичне і толерантне суспільство», який спрямований на запобігання в медіа мові ворожнечі та дискримінації за різними ознаками. Завдяки фахівчиням Національної суспільної телерадіокомпанії України Ірині Сколотовій і Юлії Порплік відбувався переклад на жестову мову.
«Наше завдання – виробити спільні правила у медійному просторі щодо тих чи інших проблем», – так окреслила мету цього зібрання голова Національної ради Ольга Герасим’юк.
Оскільки однією зі своїх функцій медіарегулятор вважає просвітницьку, ця розмова була спрямована на те, щоб медіа мали змогу безпосередньо почути людей з інвалідністю, дізнатися, що для них є неприйнятним і образливим, зрозуміти, як ті відчувають себе в медіа. Понад 50 медіа з різних куточків України долучилися до заходу онлайн.
Закон гарантує усім рівність, зауважила Ольга Герасим’юк. Війна, на жаль, спричинює до того, що інвалідність з’являється у все більшої кількості людей. Однак про неї не можна думати і говорити як про хворобу. «Ми говоримо про стан, який вимагає до себе поваги», – наголосила вона.
Грубих порушень на цю тему у традиційних медіа небагато, частіше трапляються помилки. А сфера онлайну тільки нещодавно потрапила під регулювання Національної ради, і правила для онлайн-медіа тільки запроваджуються.
Аналіз звернень і результати моніторингу, який проводить офіс Уповноваженого ВРУ з прав людини, підтверджують, що люди з інвалідністю, на жаль, зазнають необґрунтованих обмежень в усіх сферах життя і повсякденній діяльності, повідомила представниця інституції Ельвіна Курталієва. Працівники офісу також були залучені до роботи над критеріями до інформації, що розпалює ненависть і ворожнечу, і далі співпрацюватимуть у цій сфері.
Про те, що інвалідність – лише новий стан людини, який також дає їй можливості далі жити і реалізовуватися, сказала експертка з безбар’єрності ГО «Ліга сильних» Ніна Мацюк. Вона зауважила, що суспільні зміни, яких ми потребуємо у сприйнятті і ставленні до людей з інвалідністю, – «це гра в довгу». І виклик, з яким зіткнулася Україна з 2014 року, мав неналежну увагу у цьому контексті. Однак експертка відзначила все більший запит суспільства і медіаорганізацій на фахові консультації щодо того, як правильно говорити з людьми з інвалідністю, щоб не завдавати повторних травм, які терміни вживати. «Це стосується всіх нас. Це наша нова реальність, і це нормально», – сказала Ніна Мацюк.
У спілкуванні й роботі з людьми з інвалідністю має бути людиноцентричний підхід, зауважували учасники обговорення. Наголос має бути на особі, її здобутках, здібностях тощо, і аж ніяк не на інвалідності. Також вони зауважили, що в медіа все ще недостатньо матеріалів про людей з інвалідністю, їхні потреби, а тому про це мало знають усі громадяни. Та й самі особи з інвалідністю не завжди розуміють, куди можуть звернутися з різних питань.
Для того, щоби розмова мала конкретне спрямування, вона відбувалася навколо практичних аспектів.
Свій досвід упровадження інклюзивності і стандартів рівності в роботі представили медіагрупа StarLightMedia і Суспільний мовник.
Представники громадських організацій багато уваги приділили коректній термінології. Адже певними словами можна образити людей і навіть принизити.
Про зображення в медіа осіб з онкологічним діагнозом розповіла Інеса Матюшенко, співзасновниця і комунікаційниця БО «БФ Inspiration Family». На цю тему часто не знають, як говорити, а тому тут трапляється багато помилок. Експертка порадила «не підвищувати градус фатальності навколо теми онкології, говорити, як воно є без зайвої емоційності». При цьому варто послуговуватися термінами «людина з онкологічним діагнозом», «людина з діагнозом рак». І жодним чином не використовувати лексеми щодо «боротьби з раком», «смертельного діагнозу» чи «онкохворі», «хворі». Доречною є асертивна лексема «пацієнт», яка не порушує гідності людини.
Інеса Матюшенко звернула увагу на міжнародні етичні норми, як говорити про рак.
Експерти акцентували на тому, що навіть дорослі люди, які були онкопацієнтами, чи лікарі або ж особи з інвалідністю можуть несвідомо сприяти поширенню у суспільстві певних стереотипів чи міфів про людей з інвалідністю. Тому медіа, висвітлюючи ці теми, варто консультуватися з фахівцями про коректність висловлювань. Вони також можуть перевірити себе за допомогою Довідника з безбар’єрності.
Окрім дискримінаційних термінів і лексем, медіа варто приділяти увагу контексту, зауважив Дмитро Гаврилюк, аналітик контрольно-аналітичного управління Національної ради. Він є координатором проєкту медіарегулятора щодо недискримінації в медіа і безпосередньо спілкується з громадськістю стосовно напрацювання критеріїв до інформації, що розпалює ненависть і ворожнечу за різними ознаками. Учасникам обговорення він представив презентацію про напрацювання таких критеріїв, які наразі отримали схвалення від чотирьох суб’єктів, однак робота над ними ще триває.
У контексті зображення в медіа осіб з інвалідністю зачепили і тему гумору та дискримінації. Дмитро Гаврилюк навів приклади стосовно межі між цими двома явищами і озвучив практику Європейського суду з прав людини. «Матеріал з гумористичним акцентом має бути особливо чутливим», – зауважив він.
А керівниця Координаційного центру мовлення спільнот, членкиня редакційної ради Суспільного Анастасія Гудима висловила побажання, щоби стандартів щодо гумору було більше, адже часто редакції доводиться працювати з такими матеріалами і вирішувати, що можна випустити в ефір, а що є недоречним.
«Ми теж маємо почуття гумору, але буває, щось зачіпає. Дуже тонка межа в гуморі», – висловився Костянтин Галак, державний експерт експертної групи з питань осіб з інвалідністю Директорату з питань подолання складних життєвих обставин Міністерства соціальної політики. Він також зауважив, що люди з інвалідністю дуже різні, хтось прагне досягти чогось більшого у житті. Тож йому хотілося б, щоби медіа показували успішні історії і таким чином ставали стимулом до росту, розвитку і нових досягнень для людей з інвалідністю.
Порушена тема є глибокою і потребує постійного навчання працівників медіа. «Інвалідність – це поняття, яке еволюціонує, і ми теж маємо еволюціонувати», – наголосила Уляна Пчолкіна, членкиня правління ГО «Група активної реабілітації». Люди з інвалідністю не повинні бути сегрегованими окремими передачами про них чи подібними практиками. Мета – це інклюзивність, коли усі на рівних. «Інклюзивність – це не про людей з інвалідністю, це про нас з вами».
