5 листопада під час панельної дискусії «Що регулює держава, що може регулювати сама медіаспільнота?» у рамках Донбас Медіа Форуму – 2021 представники державних органів і саморегулівних організацій обговорили питання, чи зможе саморегулювання в медійній галузі стати дієвим і що для цього потрібно зробити. У заході взяв участь перший заступник голови Національної ради Валентин Коваль.
Передусім він зауважив, що Національна рада як регулятор може послуговуватися лише визначеними медіазаконодавством нормами. Нині воно не передбачає право або можливість для регулятора приймати для себе як докази документи, які видають саморегулівні органи. Звісно, Національна рада час від часу звертається до організацій, які є частиною громадянського суспільства, і запитує їх точку зору з тих чи інших проблемних питань. Однак підставою для застосування санкцій до телерадіоорганізацій є лише порушення закону. «І жодна інша причина не може бути приводом для санкції», – сказав він.
Валентин Коваль акцентував, що Національна рада регулює діяльність телерадіоорганізацій, а не окремих журналістів. Регуляторний орган реагує, коли журналісти порушують демократичні засади, починають говорити на теми, які збурюють суспільство, спрямовані на руйнування державності і розповсюдження мови ворожнечі. Однак значно частіше співпраця регулятора і ліцензіатів торкається зовсім інших питань їх діяльності.
Він також звернув увагу на те, що нині законодавство взагалі не регулює інтернет-простір. Тому навіть якщо в телеканалу є інтернет-підрозділ і в його інтернет-ефірі відбулося порушення, Національна рада не уповноважена реагувати на такі дії компанії. Вирішенням у цій ситуації може стати новий закон про медіа, який містить перші спроби регулювання діяльності в інтернеті.
Крім того, зауважив Валентин Коваль, у цьому законодавчому акті передбачений окремий розділ, який стосується співрегулювання. Водночас, на його переконання, необхідно знайти збалансований підхід щодо того, якою мірою законодавство має регламентувати різні саморегулівні ініціативи. Адже останнім часом в українських законах або прописані зовсім загальні положення, або зовсім конкретні. «У разі якщо загальні, – то вони не працюють, конкретні – дуже серйозно обмежують можливості тих самих організацій», – висловився він. Тому, вважає Валентин Коваль, у законі потрібно передбачити мінімальні параметри стосовно існування саморегулівних організацій, «інакше ми просто заформалізуємо і зарегулюємо це питання». З іншого боку, варто надати державним органам, зокрема Національній раді, можливість і право користуватися результатами діяльності саморегулівних інституцій. «Тоді ми дійсно зможемо використовувати те, що напрацювали ці організації, зможемо залучати їх до роботи», – сказав він.
У панельній дискусії взяли участь Тарас Шевченко, заступник Міністра культури та інформаційної політики України, Тетяна Лебедєва, членкиня Комісії з журналістської етики, Антоніна Черевко, голова Незалежної медійної ради, Світлана Остапа, голова Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України. Модерувала обговорення Ліана Хоровицька, національна координаторка програм Координатора проектів ОБСЄ в Україні.
