Минає чотири десятиліття з дня наймасштабнішої техногенно-екологічної катастрофи, наслідки якої ми й досі відчуваємо у щоденному житті. Цей тривалий виклик надзвичайно актуальний зараз, коли росія вдається до ядерних погроз світові.
За всю історію ядерної енергетики людство вперше у квітні 86-го стикнулося з небаченою за масштабами й типом стихією. Надто високою для України виявилася ціна людської безвідповідальності й приховування правди – сотні тисяч людських життів, непоправні втрати у всіх сферах суспільного життя, вимушене переселення тисяч людей, зростання захворюваностей, руйнування екосистем, психологічні травми. Забруднення радіоактивними нуклідами зачепило понад 50% території 13 європейських країн.
Тієї далекої квітневої ночі першими долати наслідки аварії кинулися пожежники, атомники, військові, медики, інженери. Загалом було залучено майже 600 тисяч людей, перші сотні яких загинули від радіаційних опіків і мало дослідженої на той час радіаційної хвороби. Завдяки їхній самопожертві вдалося врятувати мільйони життів і запобігти перетворенню значної частини планети на непридатну для життя зону. Подвиг ліквідаторів наслідків аварії назавжди залишиться в пам’яті українського народу.
Сьогодні ця безпрецедентна подія набуває особливої гостроти. Країна-агресор свідомо й цілеспрямовано вдається до ядерного тероризму як інструменту шантажу України і світу. Систематично порушує міжнародний режим ядерної безпеки, атакуючи Чорнобильську та інші АЕС. Під контролем окупантів знаходиться Запорізька атомна електростанція – найбільша в Європі та третя у світі, реальний стан якої є дуже небезпечним.
Хай цей день нагадає світовим лідерам, наскільки крихкою є ядерна безпека, особливо в умовах сучасної війни.
Підтримаємо тих, хто живе з наслідками аварії.
Віддамо шану тим, хто ціною життя втихомирив атом.
