16 січня на будівлі Національного інформаційного агентства Укрінформ у пам’ять про високопрофесійного українського оператора, самовідданого журналіста Тараса Процюка відкрито меморіальну дошку.
Тарас обрав нелегкий шлях воєнного оператора. Він побував мало не у всіх гарячих точках світу – Абхазії, Чечні, Придністров’ї, Нагірному Карабасі, Афганістані, Югославії, знімав на Близькому Сході, в Пакистані. І скрізь поспішав на передову зафільмувати історію без прикрас. Біль і правда у його кадрах були зрозумілі мільйонам людей у світі.
Війна оголює людину, казав Тарас Процюк. Вона оголила і його єство, як це робить з усіма, відкидаючи певні умовності, коли залишається сама суть людини. І вона не змінила його – доброго, веселого, завжди усміхненого і готового підставити плече й допомогти. Тарас любив життя, любив людей, і його відео – суцільний доказ того, яким великим злом і злочином є війна. Саме таким його пам’ятають друзі й колеги.
Він загинув так рано, у 35. Але через свій об’єктив устиг розказати цілому світові так багато, показати стільки жорстокої правди і жаху, від якого студеніє кров у жилах і відбувається переворот у свідомості.
Життя Тараса обірвав снаряд, випущений з американського танка 8 квітня 2003 року в Багдаді під час війни в Іраку. Сьогодні йому виповнилося б 50. Ті, хто знав і любив цього непересічного журналіста і прекрасну світлу людину, вирішили увіковічнити пам’ять про Тараса Процюка для майбутніх поколінь. На будівлі Національного інформаційного агентства Укрінформ, де в 90-ті – на початку 2000-х розміщувалося британське міжнародне інформаційне агентство «Рейтер», у якому він працював, розміщено меморіальну дошку, яка свідчить про його мужність і відданість своїй справі.
Говорити про війну складно. Тарас розповів про неї, про людину на війні в одному з інтерв’ю, яке дозволив оприлюднити лише після своєї смерті. Багато з його слів залишаються актуальними й нині і сприймаються нами сьогоднішніми з особливим щемом і болем. Ця розмова з Тарасом лягла в основу фільму, з якого вдивляється в наше теперішнє мудрий глибокий погляд людини, яка знала життя на межі.
Дивіться цей фільм, згадуйте Тараса Процюка:
