Спільний акт узгодження № 3 (нова редакція), ухвалений 25 листопада 2022 р.
Висвітлення в медіа теми дітей війни
м. Київ 25 листопада 2022 р.
Зважаючи на те, що на території України триває війна, яка спричиняє суспільну напруженість і тривалу психологічну травматизацію громадян, особливо дітей,
Беручи до уваги, що цей негативний вплив може бути зменшений або посилений через висвітлення війни засобами масової інформації,
телерадіоорганізації, що підписують цей акт, добровільно беруть на себе зобов’язання в передачах на тему дітей війни і при подальшому створенні контенту дотримуватися принципів та правил, викладених нижче:
1. Висвітлення теми дітей війни – участі дітей у збройних конфліктах, у тому числі переживання ними травмівних ситуацій, які є наслідком воєнних дій (перебування під обстрілами, поранення, втрати близьких і друзів, руйнування звичного способу життя, перебування в евакуації та окупації тощо) необхідне з метою надання суспільству повної, об’єктивної та достовірної інформації про наявність важливої суспільної проблеми, напрями та стан її вирішення, а також – про ризики, які ця проблема створює безпосередньо для аудиторії відповідного медіа.
2. Водночас, повідомлення про дітей війни у медіа може спричинювати такі суспільно небезпечні наслідки, як:
- залучення дітей до участі у збройному конфлікті або наслідування іншими дітьми за власною ініціативою прикладів дітей-учасників збройних конфліктів;
- загроза безпеці дітей, які проживають на тимчасово окупованих територіях, у разі, якщо вони висловлюються щодо суспільно-політичної ситуації в Україні або країні-агресорі;
- створення або посилення негативного ставлення аудиторії медіа на контрольованій Україною території до дітей, які є внутрішньо переміщеними особами або вимушеними мігрантами;
- травматизація дитячої аудиторії медіа через демонстрацію візуальних образів війни, насаджування образу дитини лише як «ікони страждань війни», закріплення віктимності в психології покоління дітей війни;
- розширення дегуманізації людини за межі бойових дій (вбивства ворога в бою) і зокрема дегуманізація дітей мешканців країни-агресора, оскільки дегуманізація змінює картину світу і може спричинити незворотні викривлення в психіці дитини, які ускладнюватимуть її реадаптацію до мирного життя.
3. З метою зменшення ризику участі дітей у збройному конфлікті рекомендується:
- уникати героїзації участі дітей у бойових діях;
- уникати сенситизації факту вчинення дітьми-учасниками збройних конфліктів героїчних дій, а саме: не подавати повідомлення про такі факти першим сюжетом у випуску новин, не включати їх до анонсів новинних випусків;
- інформацію про участь дітей у збройних конфліктах за можливості супроводжувати коментарями про неприпустимість такої участі та про кримінальну відповідальність дорослих за залучення дітей до участі у збройних конфліктах;
- за можливості включати в передачі для дітей, що мають патріотичний зміст, і зорієнтовані на підвищення мотивації до захисту Батьківщини і заохочення до її оборони, інформацію про те, що участь у збройних конфліктах і заходах територіальної оборони можлива лише після досягнення повноліття.
4. З метою недопущення загрози безпеці дітей, що проживають на тимчасово окупованих територіях, у разі якщо вони висловлюються щодо суспільно-політичної ситуації в Україні або країні-агресорі, не допускається поширення інформації, що дає змогу ідентифікувати таких дітей широкій громадськості:
- прізвища дитини;
- зображення (фото і відео) обличчя, а також ідентифікаційних частин обличчя (таких, як очі й вуха);
- назви населеного пункту (крім міст із населенням понад п’ятдесят тисяч осіб), де проживає дитина, без узагальнення до більших територіальних масштабів (району або області).
У разі якщо висловлювання таких дітей можуть створити для них особливо серйозну небезпеку (зокрема, якщо вони містять критику країни-агресора, незаконних збройних формувань тощо), рекомендується приховувати їх обличчя повністю.
5. Враховуючи цілеспрямовану злочинну мілітаризацію дитинства країною-агресором на тимчасово окупованих територіях України в сюжетах про участь дітей у так званих заходах із військово-патріотичного виховання, кадетських класах і корпусах тощо для захисту дитини в медіа не допускається поширення інформації, що дає змогу ідентифікувати таких дітей широкій громадськості.
6. Враховуючи масове вивезення українських дітей на територію країни-агресора при висвітленні цілеспрямованої злочинної мілітаризації дитинства депортованих дітей рекомендується уникати поширення інформації, що дає змогу ідентифікувати таких дітей широкій громадськості, за винятком забезпечення пошуку дитини і сприяння возз’єднанню сім’ї в найкращих інтересах дитини, згідно із чинним законодавством. Не поширювати інформацію щодо шляхів повернення дитини з депортації для того, щоб зберегти можливість використання подібного алгоритму для інших дітей.
7. З метою уникнення негативного ставлення аудиторії медіа на контрольованій Україною території до дітей, які є внутрішньо переміщеними особами, рекомендується:
- при поширенні негативної інформації про дитину, зокрема про участь у конфлікті або про вчинені нею правопорушення, не повідомляти, що така дитина раніше проживала на тимчасово окупованих територіях та є внутрішньо переміщеною особою, за винятком випадків, коли це має безпосередній стосунок до основного змісту передачі (наприклад, є приводом до конфлікту);
- у разі коли негативна інформація про дитину безпосередньо пов’язана з тим, що така дитина раніше проживала на тимчасово окупованих територіях та є внутрішньо переміщеною особою, висвітлювати подію неупереджено і збалансовано, звертаючи увагу на суть конфліктної ситуації, не допускати дискримінації за ознакою територіальної належності.
8. Медіа в період воєнного стану безпосередньо беруть участь в інформаційній підтримці країни, розповсюджують та доносять до міжнародних партнерів інформацію про трагічні події. Важливо дотримуватися збалансованості у випадку висвітлення злочинів, вчинених проти дітей під час війни. З метою недопущення медіатравматизації дитячої аудиторії ЗМІ рекомендується уникати в час, коли дитина може здійснювати самостійний телеперегляд (у будні із 7.00 до 19.00), демонстрації найбільш травмівних візуальних образів війни, а саме, фото- та відеозображень, що демонструють:
- смерть дитини або її тіло крупним планом;
- заподіяння тортур і катування дитини;
- тілесних ушкоджень дитини крупним планом внаслідок військових дій, особливо в разі застосування вогнепальної зброї або вибухових засобів (крім загоєних наслідків таких ушкоджень);
- налякану дитину крупним планом, яка перебуває в шоковому стані (оскільки такі аудіовізуальні образи мають великий потенціал емоційного зараження і можуть спричиняти ретравматизацію).
Також у цей час рекомендується уникати використання спеціальних засобів підсилення емоційного впливу травмівних візуальних образів війни та невиправданого нагнітання атмосфери страху (з використанням аудіального супроводу, фіксації крупного плану, повтору фрагментів тощо).
9. Для зниження стигматизації жертв і соціально-психологічної підтримки дітей, постраждалих від війни, рекомендується залучати до медіавиробництва дітей, що постраждали, для розповіді історій стійкості, наведення дитиною власних прикладів керування своїм психологічним станом, за умови поінформованої згоди батьків, з урахуванням їхнього психологічного стану (за участі психологів або за умови попередніх консультацій і відповідного інструктажу-навчання персоналу), з повагою до почуття гідності учасників, у найкращих інтересах дитини. Безпека дитини має завжди бути першим пріоритетом. З метою підготовки суспільства до цивілізованого ставлення до людей з ампутованими кінцівками і формування в дітей інклюзивного ставлення до людей і дітей з протезами, залучати до медіавиробництва (новини, телешоу та ін.) на рівних умовах роботи в групі учасників із протезами, на візках, забезпечуючи для них безбар’єрний доступ.
10. З метою психологічної просвіти (психоедукації) і позитивного впливу на спілкування дорослих із дітьми, демонструвати за можливості в ефірі психологічно грамотні способи взаємодії журналістів із травмованими війною дітьми, а не тільки відповіді дітей (а саме – демонструвати встановлення рамки взаємодії, прохання дозволу поставити запитання, підтвердження почутого через повторення і підтвердження дитиною тощо), зосереджувати увагу на прикладах стійкості, які підтримують і допомагають дітям у кризові моменти.
Генеральний директор
ТОВ «ТРК «Студія 1+1» Ярослав ПАХОЛЬЧУК
Генеральний директор
ТОВ «СТАРЛАЙТ МЕДІА» Олександр БОГУЦЬКИЙ
Голова правління
АТ «Національна суспільна
телерадіокомпанія України» Микола ЧЕРНОТИЦЬКИЙ
Голова правління
ПрАТ «Телеканал «Інтер» Катерина ШКУРАТОВА
