На третьому вебінарі, організованому Офісом РЄ в Україні у рамках Проєкту «Європейський Союз та Рада Європи працюють разом для підтримки свободи медіа в Україні», який відбувся 24 липня, обговорювалися проблемні аспекти регулювання соціальних мереж, захисту неповнолітніх від шкідливого контенту в медіа, мови ворожнечі, а також поширення дезінформації та фейкових новин. У заході взяли участь представники Національної ради в областях, працівники апарату регуляторного органу, а також долучилися представники Громадської ради і ліцензіатів.
Консультанткою Ради Європи була Сара Браутон-Міцова, яка має 15-річний досвід роботи у сфері аудіовізуальних медіапослуг та сфері регулювання. Під час першої сесії вона звернула увагу, що впродовж останніх трьох років значні зміни в галузі медіа спричинили певні проблеми, якими досі ніхто не займався ні на національному, ні на транснаціональному рівнях, зокрема в рамках Європейського Союзу. Це – діяльність платформ соціальних мереж та інших форм онлайн-медіа.
Експертка розповіла, що серед проблемних аспектів соціальних мереж, які викликають занепокоєння, є контентні ризики. Вони пов’язані із захистом неповнолітніх, поширенням насильства, підривом процесу демократизації, охороною здоров’я, використанням шахрайських схем, порушенням авторського права тощо.
Актуальним стало і питання конкуренції з уже звичними медіа. Адже, вриваючись на ринок виробництва контенту, вони можуть значно його змінити, що має негативний вплив на виживання традиційних місцевих телевізійних і радіомовників. Велике занепокоєння виникає і питання приватності та автономності користувачів соціальних мереж, а також умов, які вони приймають, користуючись цими ресурсами.
Встановлення відповідальності онлайн-платформ на сьогодні є викликом, адже у них раніше ніколи не було жодних зобов’язань і відповідальності за свої послуги. Сара Браутон-Міцова висловилася, що в цьому контексті йдеться не про редакційну відповідальність, а про організаційну. Тобто знання про контент накладає на соціальні платформи відповідальність за моніторинг контенту і застосування засобів автоматизації та алгоритмів. Таким чином, перед регуляторами постає питання необхідності встановлення відповідальності інтернет-посередників і визначення їх юрисдикції, що, наприклад, можна зробити за фактом отримання прибутку в певній країні.
Також у ситуації із соціальними мережами важко визначити ринки, тому, вважає експертка, краще думати про медіаплюралізм. Потребує більшої прозорості і питання збирання цими компаніями даних про користувачів. Зараз проводиться багато спільної роботи у цьому напрямі між органами, що займаються регуляцією ЗМІ, захистом даних і конкуренцією, що призводить до значних змін. Великі можливості тут і для співпраці з громадянським суспільством.
Активне використання соціальних мереж, як і інших онлайн-ресурсів, загострило питання захисту прав неповнолітніх. Адже інтернет, на відміну від краще регульованих радіо і телебачення, робить доступнішим значну частину контенту, який пов’язаний із загрозами сексуальної експлуатації, насильством, суїцидальністю, мовою ворожнечі, грумінгом, булінгом, кібербулінгом тощо.
Сара Браутон-Міцова повідомила, що переглянута Директива ЄС про аудіовізуальні медіапослуги вимагає від платформ спільного доступу до відео захистити неповнолітніх від шкідливого контенту за допомогою умов, які вони мають визначити для користування платформами. Це – механізми блокування проблемного контенту, встановлення вікових обмежень для завантаженого відео, визначення віку користувачів, батьківський контроль, а також інструменти медіаграмотності.
Вона наголосила, що Директива заохочує до більш жорсткого регулювання, тому сьогодні ведеться активна робота для того, щоб обмежити або повністю видалити можливість дітей наразитися на шкідливий контент. Експертка також нагадала положення Європейської конвенції про транскордонне телебачення, відповідно до яких «усі елементи програмних послуг, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвиткові дітей та підлітків, не повинні транслюватися, якщо під час трансляції та прийому вони мають змогу їх дивитися».
У контексті мови ворожнечі, зауважила Сара Браутон-Міцова, є дуже тонка грань між тим, що є законним і незаконним висловлюванням. Тому в різних країнах це визначається по-різному, зважаючи на культурні, соціальні та історичні особливості. Регулівні органи намагаються збалансувати свободу вираження думок і безпеку, адже певні групи населення можуть бути особливо чутливими до мови ворожнечі.
Експертка розповіла про ключові принципи, які є дуже важливими у цьому аспекті. Перший – пропорційність, принцип, який визначається у практиці Європейського суду з прав людини, коли реакція на мову ворожнечі має бути пропорційною законній меті. А законна мета може полягати, наприклад, у безпеці окремих людей або публічній безпеці. Другий – судовий захист, тобто суди мають визначати межу між допустимими висловлюваннями і протиправною мовою ненависті, між тим, що є законним і незаконним. Зазвичай у таких випадках керуються загальним законодавством щодо мови ворожнечі, Директивою Європейського Союзу про аудіовізуальні медіапослуги, законодавством щодо регулювання у сфері медіа, а також Кодексами поведінки щодо протидії протиправній мові ненависті онлайн.
Звичайно, важливо, щоб мові ворожнечі запобігали ще на рівні редакційних політик. Сприяти цьому мають і кодекси мовлення, кодекси журналістської етики, якими мають керуватися медіа у своїй роботі. Тобто медіа мають бути здатними до саморегулювання у цьому контексті. В онлайн-середовищі на ресурси покладається ще і відповідальність за модерування коментарів, аби не допустити появу в них мови ворожнечі.
Обговорюючи тему дезінформації та фейкових новин, Сара Браутон-Міцова наголосила, що термін «фейкові новини» не має чіткого визначення, проте вони стали інструментом зброї, який активно використовується різними групами в онлайн-мережах. Виділяють різні типи інформаційного безладдя. Це – дезінформація, хибна і шкідлива інформація.
Експертка зауважила, що досить важливим для розгляду є поняття дезінформації. Адже це неправдива, навмисно створена інформація, мета якої зашкодити людині, соціальній групі, організації та країні. На сьогодні ця проблема характерна не тільки для соціальних мереж, а й для традиційних ЗМІ. Експертка повідомила, що закони проти дезінформації – рідкість у Європі, також немає жодного положення щодо дезінформації у Директиві про аудіовізуальні медіапослуги. Проте деякі різновиди дезінформації підпадають під закони про захист прав споживачів, комерційну практику чи рекламу. Як приклад вона навела закон у Франції, але зауважила, що він стосується тільки виборчих кампаній.
А от нещодавній закон Угорщини, ухвалений у зв’язку з пандемією коронавірусу, передбачає 5 років ув’язнення за розповсюдження неправдивої інформації.
Для протидії цьому явищу найчастіше застосовується само- та співрегулювання. Тому ЄС ініціював створення Кодексу практики ЄС щодо протидії дезінформації.
Також ERGA у своєму звіті, який було підготовлено у травні цього року, закликає до більш структурованого співрегулювання і більшої стандартизації і вказує на те, що має бути і певний нагляд регулятора за цими питаннями. Сара Браутон-Міцова розповіла, що Європейська комісія зараз працює над законом про цифрові послуги, ідея його в тому, щоб створити сучасну систему нагляду та ефективного впровадження речей на платформах, зокрема він буде стосуватися і відповідальності за контент. А у Великій Британії підготовлено законопроект про онлайн-шкоду «Зобов’язання з піклування», яким пропонується зобов’язати платформи піклуватися про споживачів з метою убезпечення їх від дезінформації. Також є і інші ініціативи на рівні окремих держав, але найчастіше вони пов’язані із виборчим процесом.
Наступний вебінар для працівників Національної ради заплановано на 28 липня. На ньому будуть висвітлюватися теми прозорості фінансування медіа, медіаконцентрації та ліцензування.
