Підготовлені Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення у співпраці з громадянським суспільством та представниками медіа
Медіа відіграють потужну роль у формуванні цінностей та уявлень дітей про світ, зокрема і щодо гендерних ролей і взаємодії між статями. Забезпечення гендерно чутливого підходу допомагає виховувати дітей у дусі рівності та поваги, що сприяє становленню інклюзивного суспільства в майбутньому.
Ми усвідомлюємо — те, що діти бачать і вчать у ранньому віці, зокрема через споживання медіаконтенту, суттєво впливає на їхні погляди, поведінку, соціалізацію та сприйняття світу. Гендерні стереотипи, прояви насильства чи дискримінації, з якими вони стикаються в дитинстві, можуть закріпитися і впливати на їхню поведінку у дорослому житті. Саме тому важливо з раннього віку впроваджувати цінності гендерної рівності та поваги до прав людини.
Ми несемо особливу відповідальність перед дітьми та молоддю, тому зобов’язані забезпечити їхнє право на висловлення власної думки та можливість бути почутими. Коли діти стають героями медійних матеріалів, медіа повинні докласти всіх зусиль для захисту їхньої гідності, а також забезпечення фізичного та емоційного добробуту.
Відповідно до законодавства України дитиною вважається особа до 18 років (до досягнення повноліття). При цьому дитина до 14 років вважається малолітньою, а у віці від 14 до 18 років — неповнолітньою.
За оцінками UNICEF, діти починають розуміти свою гендерну приналежність у віці 2-3-х років. Наприклад, діти, яким нав’язані гендерні стереотипи, уникають іграшок та занять, які вважають невідповідними для своєї статі. Стереотипи про розумові здібності дівчаток і хлопчиків можуть формуватися вже в 6 років, коли дівчатка рідше вірять, що їхня стать є «розумною», і через це уникають занять для «розумних» дітей. До початку навчання в початковій школі діти вже мають уявлення про те, як вони повинні поводитися, наскільки їх цінують і яку роль вони гратимуть у суспільстві, спираючись на висловлювання дорослих, свої спостереження і вплив гендерних норм, що побутують у суспільстві.
Ми розуміємо, що діти є особливо вразливою групою, яка не завжди здатна самостійно захистити свої права або висловити власну позицію. Їхній фізичний, емоційний та психологічний розвиток значною мірою залежить від середовища, в якому вони живуть, та від рішень, які ухвалюють дорослі. Саме тому важливо враховувати їхні потреби та забезпечувати належний захист і підтримку.
Стаття 18 Кодексу етики українського журналіста вказує на те, що журналіст має бути особливо обережним при висвітленні питань, пов’язаних із дітьми. Журналіст та редактор повинні мати обґрунтовані підстави для висвітлення приватного життя неповнолітньої особи та дозвіл на це від її батьків чи опікунів. Неприпустимим є розкриття імен дітей (або вказування ознак, за якими їх можна розпізнати), які мали стосунок до протизаконних дій, стали учасниками подій, пов’язаних із насильством.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про медіа» одним із основних завдань державної політики у сфері медіа є захист користувачів інформації, особливо дітей, від шкідливого впливу інформаційного контенту.
1. Якщо контент містить матеріали, що можуть завдати шкоди дитячій аудиторії, важливо чітко визначити редакційну мету, врахувати вимоги українського законодавства та етичні стандарти, а також обґрунтувати доцільність такого контенту в конкретному контексті. До складних, чутливих матеріалів належать: нецензурна лексика, сцени насильства, сексуальні сцени, сексуальне насильство, булінг, приниження, страждання та приниження людської гідності.
2. Готуючи матеріали на складні соціальні теми за участю дітей і підлітків, як-от тема ранньої вагітності, варто уникати використання виключно розважального підходу. Проєкти про ранню вагітність мають носити просвітницький, інформаційний та/або соціально орієнтований характер.. Замість «смакування» сенсаційних деталей, варто застосовувати, серед іншого, також і просвітницький формат, де в центрі уваги — кваліфіковані фахівці і фахівчині: психологи і психологині, соціальні працівники і працівниці, представниці жіночих громадських організацій. Основний акцент буде на експертних думках та пропозиціях вирішень проблеми. Для забезпечення етичного і гендерно чутливого підходу важливо залучати жіночі правозахисні організації та консультантів і консультанток з гендерної рівності. Це сприятиме формуванню відповідальних наративів, які зосереджуються на усвідомленні проблеми, а не на її сенсаційному висвітленні.
3. Варто демонструвати приклади успішних ініціатив, програм і людей, які активно сприяють зміні стереотипних гендерних норм. Через історії батьків, що рівноправно беруть участь у вихованні дітей, а також заохочення більшої кількості чоловіків до відповідального татківства, медіа можуть сприяти формуванню нових, більш справедливих моделей поведінки.
4. При підготовці матеріалів не варто покладати всю відповідальність за виховання та поведінку дітей виключно на жінок. Це може створювати упереджене уявлення про те, що батьківські обов’язки належать лише жінці, і виправдовувати відсутність або пасивність чоловіка в процесі виховання дітей. Акцент лише на матері й ігнорування ролі батька або інших членів родини спотворює суспільне розуміння сімейної відповідальності та закріплює стереотипи, де жінки асоціюються з доглядом і вихованням, а чоловіки — з меншою або другорядною роллю. Наприклад, надмірно фокусуватися на тому, що «на матір дитини складено протокол» або «матір відмовилась від дитини» без згадки про роль чоловіка.
5. Сім’я є основним середовищем для формування гендерних ролей та соціалізації. Під поняттям «сім’я» ми розуміємо не тільки гетеросексуальні пари з дітьми, а й усі види сімейних та партнерських стосунків, що базуються на любові, взаємопідтримці та спільному житті. Це включає одностатеві пари, сім’ї з прийомними дітьми, багатопоколінні домогосподарства, соло-мам з дітьми та інші форми сімей, які можуть не відповідати загальноприйнятим уявленням. При створенні матеріалів, що стосуються сімейних відносин, рекомендуємо уникати суджень або узагальнень, зроблених представниками медіа, які можуть дискримінувати або знецінювати різні типи сімей. Контент повинен базуватися на принципах рівності, поваги та нейтральності, забезпечуючи позитивне ставлення до різноманіття.
6. Рекомендуємо уникати стереотипів у творчому контенті, які можуть закріплювати застарілі гендерні ролі та нав’язувати дітям хибні уявлення про визначені ролі. Зокрема, звертаємо увагу на необхідність змінити такі поширені образи, як стереотип «некомпетентного тата», що представляє батьківство виключно жіночою сферою, а також зображення жінок виключно під час приготування їжі, прибирання та догляду, що обмежує їхні ролі домашніми обов’язками. Крім випадків, коли такі застарілі/стереотипні моделі поведінки демонструються як помилкові або такі, що трансформуються всередині продукту.
7. Рекомендуємо створювати контент, який сприяє розвитку рівних можливостей та підтримує дітей у виборі будь-яких інтересів і захоплень незалежно від статі.
8. При підготовці контенту для дітей і про дітей, рекомендуємо уникати гендерних стереотипів, зокрема таких як:
- Дівчаткам мають подобатися принцеси, єдинороги та казкові істоти, тоді як хлопчикам — космічні кораблі та машини.
- Хлопчикам належить обирати синій та зелений кольори, а дівчаткам — рожевий і червоний.
- Хлопчики не повинні носити одяг, що асоціюється з “дівчачим” стилем, і навпаки.
- Від дівчаток очікується спокійна та врівноважена поведінка, тоді як хлопчикам дозволено бути галасливими та активними.
- Дівчаток частіше хвалять за зовнішність («ти така мила», «яка гарна»), а хлопчиків — за досягнення чи хоробрість («ти такий сміливий», «який сильний!»).
- Хлопчикам рекомендують вибирати іграшки, пов’язані з інженерією чи будівництвом (конструктори, машинки), а дівчаткам — з доглядом (кухні, лялькові будиночки).
- Дівчатка вважаються кращими в читанні, а хлопчики — в математиці.
- Дівчатка повинні бути слухняними, тоді як від хлопчиків очікується бунтарська поведінка.
- Дівчатка нібито менш зацікавлені в STEM-науках (наука, технології, інженерія, математика), ніж хлопчики.
- Хлопчики мають займатися спортом, а дівчатка — творчими заняттями.
- Від хлопчиків (як і від чоловіків) очікується застосування насильства й агресії для підтвердження мужності.
- Хлопчик, який не проявляє агресії, може стати об’єктом для знущань.
- Дівчатка повинні бути стрункими та красивими, щоб привертати увагу чоловічої статі.
- Від дівчаток очікується зосередженість на соціальних взаєминах і дружбі, тоді як хлопчики повинні прагнути досягнень та амбітних цілей.
- Хлопчики дражнять або ображають дівчаток, які їм подобаються.
- Переконання, що хлопчики не повинні плакати або завжди мають бути сильними.
Для гарантування безпеки дітей від гендерних стереотипів у контенті рекомендуємо:
1. Запобігати стереотипам щодо зовнішності і цінності дівчаток. Треба уникати зображення дівчаток і жінок лише через призму зовнішності та краси, акцентуючи на їхніх талантах, досягненнях та індивідуальності. За мету варто обирати створення реалістичних та різноманітних образів жінок і чоловіків, дівчаток і хлопчиків.
2. Висвітлювати рівну участь у домашніх обов’язках. Варто показувати, що домашні обов’язки, догляд за дітьми та сім’єю можуть виконувати як жінки, так і чоловіки, незалежно від кар’єрних амбіцій. Це допоможе уникати стереотипу жінки-доглядальниці та зміцнювати ідею відповідального татківства.
3. Протидіяти стереотипам слабкості чи агресії як ознакам статі. Варто уникати зображення жінок і дівчаток як емоційно чи фізично слабких, а чоловіків і хлопчиків – як агресивних або схильних до насильства для підтвердження мужності. Контент повинен підтримувати ідею, що кожна людина має право на вираження емоцій та може бути сильною незалежно від статі.
4. Уникати гіперсексуалізації у медіа. Не рекомендуємо використовувати сексуалізовані образи для привернення уваги, особливо щодо дівчаток-підлітків та молодих дівчат. Контент має бути безпечним і сприяти позитивній самооцінці дітей.
5. Запобігати стереотипам про професійні ролі. Рекомендуємо зображувати жінок і чоловіків у різних професіях, незалежно від гендерних асоціацій. Наприклад, жінок – у технічних та лідерських ролях, чоловіків – у гуманітарних професіях. Це допоможе заохотити дівчаток до кар’єри в STEM-науках і подолати уявлення про «скляну стелю» для жінок.
6. Виявляти рівне ставлення до емоцій. Рекомендуємо уникати стереотипу, що хлопчики не повинні плакати або завжди мають бути сильними. Контент має підтримувати право кожної дитини на відкритий вираз емоцій, без стигматизації.
7. Протидіяти токсичним моделям поведінки та стосунків. Не рекомендуємо романтизувати токсичні стосунки, контроль чи насильство. Натомість контент має сприяти розвитку здорових, рівноправних і гідних стосунків між жінками і чоловіками, дівчатками і хлопчиками.
8. Висвітлювати позитивні приклади лідерства серед жінок і чоловіків, дівчаток і хлопчиків. Рекомендуємо показувати жінок у лідерських ролях і чоловіків, які можуть обирати неконвенційні шляхи. Це сприятиме формуванню у дітей уявлень про рівні можливості та право на власний вибір.
9. Практикувати рівне заохочення до різних інтересів і активностей. Контент не повинен обмежувати інтереси та активності дітей на основі статі, зокрема треба уникати асоціацій, що дівчатка повинні цікавитися «дівчачими» темами, а хлопчики – «хлопчачими». Це сприятиме розвитку індивідуальності дітей без обмежувальних рамок.
10. Уникати стереотипу «некомпетентного батька». Рекомендуємо не підтримувати стереотип, що догляд за сім’єю – виключно жіноча відповідальність. Чоловіки й жінки повинні мати рівні можливості і відповідальність за виховання дітей та виконання домашніх обов’язків.
Завдяки дотриманню цих рекомендацій медіа допомагатимуть дітям розвиватися у безпечному середовищі, вільному від обмежувальних гендерних стереотипів, сприяючи формуванню рівноправного і відкритого суспільства.
Цей матеріал став можливим завдяки New Democracy Fund (NDF) та International Media Support (IMS) в рамках проєкту «Руйнуємо бар’єри разом: об’єднуючи громадські організації, медіа та державні органи для досягнення гендерної рівності в медійному просторі України», що реалізується ГО «Жінки в медіа». Будь-які висловлені тут погляди належать авторам і не обов’язково відображають погляди NDF або IMS.
