2 грудня у Копенгагені (Данія) стартував дводенний захід «Платформи, люди і політика: хакатон з обміну знаннями для розбудови стійкості у Східній Європі». Ініціатором заходу є найбільша організація з розвитку медіа у Скандинавському регіоні – компанія Міжнародна медіапідтримка (IMS). Мета зустрічі – обмін досвідом і напрацювання рекомендацій для розбудови стійкості суспільств у контексті протидії інформаційним викликам у Східній Європі. Одним із експертів обговорення є член Національної ради Олександр Бурмагін.
Учасники хакатону, серед яких представники України, Молдови, Грузії, структур Євросоюзу, міжнародні організації, обговорили питання мінімізації ризиків негативного використання технологій, передусім платформ спільного доступу до інформації (соціальних мереж).
Сьогодні можливості, які дають цифрові платформи, стають джерелом різноманітних небезпек. Експерти з Молдови та Грузії поділилися досвідом проведення виборчих компаній, які нещодавно пройшли у цих країнах. Він свідчить про те, що інструменти й технології, доступні на платформах, у соцмережах, часто розкривають широке поле для дезінформації. Адже боти, різноманітні компанії, проплачені коментатори можуть бути використані, щоб спотворити волевиявлення, у незаконний спосіб вплинути на думку виборця і його вибір, подекуди змінити настрої у суспільствах чи розколоти їх.
Коли йдеться про сторонній вплив, то найчастіше згадується російська федерація. Вибори у Молдові і Грузії є найкращим тому свідченням. Тож питання регулювання діяльності соцмереж, врахування контексту поширюваної інформації, алгоритму регулювання платформ як ніколи на часі для держав Східної Європи.
Як наголосив Олександр Бурмагін, таке регулювання соціальних мереж лише розвивається у Європейському Союзі з ухваленням Акта про цифрові послуги (DSA), Європейського акта про свободу медіа (EMFA). А оскільки Україна, Грузія та Молдова поки є ще лише кандидатами на членство в ЄС, то вони не можуть на повну скористатися інструментами й механізмами європейського законодавства.
Самі ж платформи, які працюють на увесь світ, не поспішають адаптовувати свою політику відповідно до контексту окремих країн. Вони не спрацьовують, скажімо в Україні, в якій триває війна. Їхній підхід до України як мирної країни створює непорозуміння щодо заборони певного контенту. «Блокується контент, який насправді спрямований на підтримку, наприклад, Збройних сил України, але там є зброя, або такий контент йде в тіньовий бан», – уточнив член Національної ради.
Паралельно з унікальними аспектами кожної окремої країни є і загальні проблеми, тому що алгоритми закриті, ніхто не розуміє, як мережі працюють, як борються з ботами. Тож важливе питання – як наблизити регулювання соцмереж до інструментів Європейського Союзу – досі залишається відкритим. Тому під час дискусії мають бути напрацьовані кілька документів із рекомендаціями для Молдови, України і Грузії відповідно до їх контекстів. Запропоновані рішення мають сприяти мінімізації ризиків використання технологій цифрових платформ та стійкості суспільств в контексті інформаційних викликів.
