Історії примусових депортацій, які комуністична влада використовувала як інструмент терору проти заздалегідь визначених груп населення, вражають своєю масштабністю та жорстокістю. «Трійка» – під такою кодовою назвою 75 років тому радянський режим примусово вивіз у віддалені райони Сибіру, зокрема до Томської та Іркутської областей, майже 10 тисяч українців.
На початку 50-х років минулого століття у списках секретного плану на виселення до Сибіру опинилися три категорії населення. Це були переважно: свідки Єгови, селянські родини («куркулі») та колишні військові армії Андерса й їхні родини, які повернулися жити в Україну. На територіях Молдови, Білорусі та країн Балтії спецоперація реалізовувалася під назвою «Північ».
Представники цих соціальних груп не випадково привернули увагу сталінського режиму, який знищував все, що могло підривати основи його тоталітаризму.
Із західних територій України найбільше виселили вірян спільноти свідків Єгови – цілими родинами. Політичний нейтралітет цієї конфесії викликав невдоволення комуністів. Віруючі відмовлялися служити в радянській армії, вступати в партію й сповідувати її ідеї у своїх проповідях. Водночас віряни з повагою ставилися до поглядів інших і не примушували нікого поділяти свої.
Совєти, прикриваючись депортацією «куркулів», намагалася посіяти розбрат між українцями та упокорити працьовите вільне селянство. А в колишніх військовослужбовцях армії Андерса совєтські спецслужби вбачали імовірних шпигунів капіталістичних країн.
Операція «Тройка» розпочалася на світанку 8 квітня 1951 року й була завершена до 18 години цього ж дня. Вона охопила 370 населених українських пунктів. Інвалідність, хвороба, похилий вік чи вагітність не звільняли від заслання. Під час організованої на рівні військової операції на збори було відведено 2 години, відтак люди за цей час могли взяти з собою найнеобхідніше. За добу під пильним наглядом енкаведистів рідні домівки втратили 6308 свідків Єгови, 1644 «куркулів» і 1032 – андерсівців. Хоча ці дані не є вичерпними.
Насильницькі виселення людей – це лише один із довгого переліку інших злочинів сталінського режиму в Україні. Списки висланих із України під час операції «Трійка» відновлено частково. Кожен злочин має бути ретельно розслідуваний і задокументований для майбутнього суду над комунізмом.
Сьогодні ці трагічні сторінки історії набувають особливої актуальності, адже ми знову стаємо свідками подібних злочинів. Держава-агресор продовжує практику примусових депортацій, незаконно вивозячи громадян України, зокрема дітей, з тимчасово окупованих територій.
Як і в часи сталінського режиму, нині історія повторюється у нових формах, але з тією ж суттю – використання насильства проти мирного населення як інструмент контролю, ворог безуспішно прагне зламати ідентичність, посіяти страх і знищити опір українців.
Саме тому збереження пам’яті про подібні злочини є важливою умовою для протидії сучасним проявам агресії та відновлення історичної справедливості.
