Новий законопроєкт про медіа встановлює низку запобіжників, щоб унеможливити зловживання регуляторного органу і його перетворення на так званого «міфічного мегацензора», акцентував у своєму виступі під час онлайн-обговорення 8 липня виконавчий директор ГО «Платформа прав людини» Олександр Бурмагін. Він докладно розповів про повноваженнях регулятора і норми, які убезпечують онлайн-медіа.
Національна рада відповідно до розробленого законопроєкту «Про медіа» має змогу реагувати на порушення в діяльності онлайн-медіа за допомогою приписів і санкцій – штрафу і заборони поширення онлайн-медіа на території України. Така заборона є найбільш жорсткою санкцією для онлайн-медіа. «Однак ці санкції – для онлайн-медіа – заборона поширення на території України, а для медіа, що використовують радіочастотний ресурс – анулювання ліцензії – застосовується виключно на підставі рішень судів», – наголосив Олександр Бурмагін. Регулятор може лише ініціювати такий процес за наявності відповідних підстав і в разі неодноразового грубого порушення норм цього законопроекту.
На його думку, важливо те, що усі рішення Національної ради обговорюються і ухвалюються тільки на засіданнях. «Немає одноосібних повноважень, які стосуються санкцій. Тобто у будь-якому випадку, чи це захід реагування, чи санкція, Національна рада має ухвалити рішення за відповідною процедурою, чітко визначеною законом», – пояснив юрист.
Стосовно заборони поширення онлайн-медіа Олександр Бурмагін розповів про напрацьовані три способи блокування онлайн-медіаресурсів. Якщо домен UA або УКР, такі онлайн-медіа мають блокуватися через компанію-реєстратора або через компанію-постачальника послуг хостингу. Провайдерів не мають у таких випадках зобов’язувати здійснювати блокування. Якщо компанія-реєстратор розміщена за межами України, але хостер в Україні, то відповідно блокування відбувається через компанію-хостера. Третій випадок – і хостинг, і провайдер перебувають поза юрисдикцією України. У такому разі може відбуватися блокування, і можуть зобов’язувати провайдерів здійснювати таке блокування. Тобто є певна шкала і градація того, до кого потрібно звертатися у разі необхідного блокування. Також може бути звернення до платформ спільного доступу стосовно обмеження доступу до відповідної сторінки (профілю) онлайн-медіа.
Наступним процедурним запобіжником є те, що рішення про застосування санкцій Національна рада ухвалює лише на підставі акта перевірки, яка проводиться за відповідною чітко прописаною в законопроєкті процедурою, поінформував Олександр Бурмагін. Крім того, якщо на засіданні регулятор ухвалив рішення про застосування санкції штрафу, але суб’єкт господарювання його оскаржив, то сплата штрафу призупиняється на час судового розгляду справи. «У проекті чітко визначена процедура, що навіть фінансові санкції відтерміновуються, якщо відбуваються судові оскарження. Ніхто не прийде з виконавцями і не вживатиме негативних дій по відношенню до суб’єкта у сфері медіа», – підкреслив він.
Олександр Бурмагін звернув увагу на те, що заходи реагування, які вживає Національна рада, не є санкціями. Приписи застосовуються тільки у разі незначних порушень. Вони виносяться без проведення перевірки і складання акта перевірки. Саме тому передбачено спеціальний механізм, який дає змогу скасувати такий припис, аби вони не накопичувалися. «У разі помилки Національної ради суб’єкт у сфері медіа може звернутися до неї із заявою і обґрунтувати, сказати, … що ви тут помилились, будь ласка, скасуйте цей припис. І передбачено, що Національна рада має таку можливість – у разі встановлення, що помилково було винесено припис – його скасувати і, таким чином, прибрати їх накопичення», – пояснив експерт.
Законопроєкт передбачив ще один запобіжник, на якому наполягала індустрія, – це строки давності. Одна норма каже про те, що строк для ухвалення рішень про приписи не може перевищувати 30 днів із моменту виявлення порушення. Інша – що строк ухвалення рішення і застосування санкцій на підставі акта перевірки не може перевищувати 90 днів з моменту ухвалення рішення про призначення перевірки. Крім того, окремо визначено строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства. Він становить один рік із дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення – один рік із дня закінчення вчинення порушення або останнього факту встановлення наявності порушення. «Це дуже важливий механізм, який не дає можливості регулятору «тримати на гачку», якісь питання розтягувати по півроку, рік і так далі. Тобто закон чітко визначає самі процедури та ще й строк для застосування таких процедур, що також є важливою гарантією при застосуванні санкцій», – зауважив Олександр Бурмагін.
Законопроєкт поділяє усі порушення на незначні, значні і грубі. До останніх, наприклад, належать невиконання вимог Національної ради щодо приведення структури власності у відповідність до закону, подання недостовірних відомостей про структуру власності, відмова у проведенні перевірки та порушення вимог стосовно агресії.
Виконавчий директор ГО «Платформа прав людини» також розповів про закладений у занопроєкті про медіа механізм мультиплікації при застосуванні санкцій за порушення. Це означає, що повторні накопичувальні порушення призводять до більшого рівня відповідальності і до більш суворих реакцій регулятора. Так, за незначні порушення для онлайн-медіа засобом реагування з боку Національної ради є припис. Якщо ж буде три нескасованих приписи протягом року, застосовується санкція штрафу. Якщо онлайн-медіа не реагує, і протягом року це порушення повторюється чотири і більше разів, то сума штрафу може бути подвоєна.
За значні і грубі порушення застосовується санкція штрафу, і ці штрафи також мультиплікуються при повторенні і можуть привести до заборони поширення онлайн-медіа в Україні. Однак рішення про таку заборону може ухвалити тільки суд на звернення Національної ради.
Окрема спеціальна процедура передбачена для тих онлайн-медіа, які неможливо встановити і які радше можна назвати «анонімними зливними бачками», коли вони вчиняють грубі порушення. Якщо такі суб’єкти не виконують припису Національної ради, вона звертається до суду з вимогою припинити поширення такого онлайн-медіа на території України.
Таким чином, переконаний Олександр Бурмагін, розроблений законопроєкт «Про медіа» містить достатньо механізмів, які, з одного боку, дуже чітко прописують процедури, в рамках яких діє Національна рада, а з іншого боку, – захищають онлайн-медіа від зловживань і не дають регуляторові стати монстром. Тим паче, що основною вимогою до діяльності онлайн-медіа є дотримання вимог щодо контенту. При цьому більшість критеріїв щодо контентних обмежень напрацьовуватиме спеціально створений орган співрегулювання.
Пропонуємо презентацію Олександра Бурмагіна для ознайомлення.
