Медіа прифронтових регіонів України — Чернігівщини, Сумщини, Харківщини, Херсонщини, Запоріжжя — щодня стикаються з величезними викликами через постійні обстріли та загрозу окупації. Сьогодні розповідаємо про незламних журналістів Чернігівщини. Цей регіон, який межує з росією та Білоруссю, став одним із перших під ударом ворога. Опинившись на лінії фронту, місцеві журналісти продовжили працювати.
Це черговий матеріал із серії статей про стійкість медіа в прифронтових регіонах, де журналісти не просто розповідають про війну, а самі є частиною боротьби за інформаційний суверенітет України.
Із початком повномасштабного вторгнення у 2022 році чернігівські журналісти, попри окупацію та постійні обстріли, щодня ризикували життям, щоб донести правду. Телеканали «UA: ЧЕРНІГІВ», «Дитинець» і «Новий Чернігів» об’єднали зусилля, щоб висвітлювати війну в реальному часі. Репортери працювали буквально під вибухами, маючи лише кілька хвилин на кожній локації. Один із документальних фільмів Суспільного — «Битва за Чернігів» — зібрав понад 4,2 мільйона переглядів на YouTube, ставши важливим свідченням тих подій.
Однак не минулося без трагічних втрат. Відеоінженер «Дитинця» Роман Нежиборець загинув від рук окупантів, а волонтерка Ірина Бойко — під час допомоги мирним жителям. Їхні історії стали символом незламності та стійкості.
Доля друкованих видань регіону теж вражає
Редакторка газети «Вісті Городнянщини», чия редакція розташована лише за 30 км від кордону з Білоруссю, Світлана Томаш розповідає, як у дні окупації вона щодня фіксувала події. «Наш номер мав вийти 24 лютого. Його надрукували, але читачі так і не побачили цей випуск. Ми мусили швидко перебудуватися і працювати через Facebook. Це було небезпечно, але як інакше?» — згадує вона. Світлана приходила на мітинги як на завдання: швидко знімала, викладала матеріали, а потім видаляла записи через часті перевірки окупантів. Її хроніка стала голосом для тих, хто залишався в ізоляції.
Журналіст Владислав Савенок не покинув Чернігів, коли місто опинилося під ворожими обстрілами. Замість цього він заснував власний інформаційний проєкт у соціальних мережах. «Люди потребують інформації!», — каже він, підкреслюючи своє прагнення донести правду до кожного. Пішки та на велосипеді, озброївшись камерою, Владислав відвідав майже всі місця обстрілів, фіксуючи руйнування, які залишили по собі російські війська, і передаючи історії тих, хто вижив. Його репортажі стали не лише джерелом новин для громади, але й важливим свідченням для міжнародних агенцій.
Сергій Ломоса, відомий відеограф із Чернігова, також залишився у місті, щоб показати світові реальне обличчя війни. Він зафіксував життя чернігівців без світла, їжі та зв’язку, а також народження дітей у сховищах. «Я все пришлю, все, що вдалося зняти сьогодні, тільки трошки переведу дух… Три кулі над вухом пролетіли щойно», — писав він під звуки обстрілів. Його відео облетіли світ, розповідаючи про незламність українців.
Засновник радіо «Свобода ФМ» Олег Головатенко ще у 2019 році передбачив важливість мовлення на середніх хвилях для інформаційної безпеки. Разом з однодумцями здобув ліцензію на FM-мовлення в Ічні та середньохвильове мовлення в Чернігові. Нині «Свобода ФМ» мовить онлайн і доступна в різних застосунках.
Зараз він працює головним редактором на Литовському національному мовнику LRT та веде цикл передач «Українська хвиля». Це проєкт із протидії російській пропаганді, який залучає українських експертів для розвінчування дезінформації.
Друковані медіа Чернігівщини — це більше, ніж просто новини. В області все ще виходять 66 видань, з них 8 – у самій прифронтовій зоні, де кожен випуск – це маленька перемога.
Газета «Життя Семенівщини», що розташована за 30 км від кордону з росією, продовжує виходити, а її редактор Сергій Висоцький особисто розвозить тираж у 1300 примірників по селах під обстрілами.
«Сіверський край» у Новгороді-Сіверському, який виходить із 1919 року, навіть під постійними обстрілами не зупиняє друк і стабільно випускає свої 1870 примірників. А «Промінь» у Сновську, якому вже понад сто років і який колись друкувався в підпіллі під час Другої світової війни – і сьогодні він не поступається принципами, хоч тираж упав із 4500 до 1500.
Чернігівські медійники не здаються. Їхні випуски — це не лише новини, але й відображення віри в перемогу, підтримка для громади і викриття злочинів окупантів. Кожен випуск — це крок до правди.
Дехто з журналістів став на захист країни зі зброєю в руках. Олег Мірошниченко, заступник редактора «Променя», з 2022 року воює на передовій і вже здобув орден «За мужність».
Команда онлайн-видання «Челайн» взяла на себе місію документування воєнних злочинів, що відбуваються щодня. Їхні матеріали лягли в основу трьох книг, зареєстрованих у Гаазькому трибуналі як офіційні докази злочинів російської армії. Це — свідчення для світу, щоб жодна трагедія не залишилася непоміченою.
Попри всі труднощі — зменшення тиражів, фінансові труднощі, постійну небезпеку — чернігівські медійники продовжують свою місію. Вони підтримують моральний дух громади, викривають злочини і захищають право на правду. Їхня стійкість — це відображення духу всього українського народу, що бореться за перемогу.
