ОСКІЛЬКИ НА НИНІШНЬОМУ ЕТАПІ НА ОСНОВІ ВИРОБЛЕНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ФОРМУЄТЬСЯ НОВА РЕДАКЦІЯ ЗАКОНУ, НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕГУЛЯТОР У СФЕРІ ТЕЛЕРАДІОМОВЛЕННЯ ВВАЖАЄ ЗА НЕОБХІДНЕ ЩЕ РАЗ НАГОЛОСИТИ НА ГОЛОВНИХ ПРИНЦИПОВИХ ПОЗИЦІЯХ.
Оскільки на нинішньому етапі на основі виробленої концепції формується нова редакція закону, національний регулятор у сфері телерадіомовлення вважає за необхідне ще раз наголосити на головних принципових позиціях.
Розпочнемо з найголовнішого. Якщо країна ставить перед собою завдання щодо створення всеохоплюючого документа, то об’єднуватися мають усі закони, які регулюють галузь, в тому числі «Про рекламу», «Про телекомунікації», «Про систему Суспільного мовлення». У цьому випадку об’єднано лише два закони – явно застарілий «Про телебачення і радіомовлення» і той, що визначає статус конституційного регуляторного органу – «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення».
Європейські підходи до об’єднання законодавства у сфері медіа, безперечно, мають свою логіку. Проте більшість європейських країн приступили до цього процесу лише після впровадження цифрової системи мовлення, врахувавши всі об’єктивні технологічні зміни.
Незважаючи на розширений склад робочої групи із розробки концепції, позиція національного регулятора у цьому проекті не врахована жодним чином, а саме Національна рада є найголовнішим практиком у щоденних проблемах та особливостях телерадіоінформаційного простору України. Важко собі уявити, щоб концепція профільного закону, який має бути спрямований на перспективи розвитку, створювалася без детальних консультацій та врахування досвіду органу, який понад 15 років здійснює регулювання медійної сфери.
Представлена концепція детально описує процедуру спрощення ліцензування (реєстрації) телерадіоорганізацій і максимального урізання повноважень Національної ради. При цьому не враховано проблеми нових медіа, відео в інтернеті, авторського права на сучасному етапі розвитку галузі та багато чого іншого. Щодо регулювання цифрового ефірного мовлення – проект концепції фіксує лише наявність поточних проблем при впровадженні «цифри», але не містить жодного натяку на концептуальні підходи щодо регулювання такого важливого напрямку телевізійного мовлення. Це, на жаль, дає підстави зробити висновок про домінування в концепції інтересів окремих груп, зокрема очевидне лобіювання лише інтересів сектору провайдерів.
Маємо нагадати, що існує рекомендація Ради Європи «Rec 2000» 23 «Про незалежність і функціонування регуляторних органів у секторі мовлення». Вона рекомендує державам сприяти незалежності національних регуляторів, у тому числі фінансовій, а також надавати цим органам право законодавчої ініціативи, чого український національний регулятор не має.
У концепції є прогресивні пункти щодо спрощення ліцензування і Національна рада повністю підтримує такий підхід. Однак це спрощення та запровадження реєстраційного принципу мають бути компенсовані підсиленням контрольних функцій регулятора, про що в концепції не сказано ні слова. Не знайдемо тут і хоча б натяків на співрегулювання та саморегулювання.
Очевидно, що ці зауваження є суттєвими, тому Національна рада закликає до відкритого діалогу та наполягає на тому, щоб висловлені та надіслані до групи пропозиції були максимально враховані під час розробки проекту нової редакції закону «Про телебачення і радіомовлення».
