З нагоди Всесвітнього дня свободи преси Комісар з прав людини Ради Європи Дуня Міятович опублікувала статтю, в якій звертає увагу європейських держав на проблему із безпекою журналістів, від розв’язання якої залежить майбутнє демократій.
Статистика свідчить про те, що за останні 12 місяців були вбиті 6 журналістів, три злочини скоєні на території Європейського Союзу. З 1992 року на європейському континенті вбито понад 150 журналістів. Деякі з них висвітлювали війни, але більшість були позбавлені життя через їхні спроби пролити світло на темні справи, в яких сплелися корупція, злочинність і політика.
Окрім убивства як крайнього і найбільш очевидного способу змусити журналістів мовчати, є й інші загрози, що обмежують свободу і безпеку журналістів у Європі. Це ув’язнення, напади, переслідування, залякування. Багато журналістів вдаються до самоцензури для того, щоб уникнути проблем.
«Якщо журналісти не можуть працювати вільно і безпечно, то стає важче виявляти порушення прав людини, корупцію або зловживання владою. Громадськість отримує менше інформації, необхідної для її активності, участі в суспільному житті і прийняття рішень, тоді як антидемократичні сили зміцнюються», – йдеться у статті Дуні Міятович.
Вона зазначає, якщо держави дорожать демократією і верховенством права, то повинні зайняти більш серйозну позицію щодо дотримання стандартів прав людини, які взяли на себе в контексті безпеки представників ЗМІ.
Комісар з прав людини Ради Європи окреслює три заходи, які, на її думку, можуть вжити держави у короткотерміновій перспективі.
Перше – забезпечити захист журналістів. Співробітники поліції і правоохоронних органів не повинні ігнорувати погрози на адресу журналістів і їхні прохання про захист. Країни, що мають хороший досвід забезпечення захисту журналістів поліцією, мають ним ділитися з іншими державами. Зміцнити потенціал держав із захисту журналістів на ранній стадії допомогло б розширення співпраці з міжнародними організаціями, організаціями журналістів і незалежними обсерваторіями.
Друге – треба покласти край безкарності, тобто поліція і судова система повинні мати можливість розслідувати усі випадки насильства щодо журналістів і проводити розслідування щодо осіб, які вчиняють такі злочини.
Третє – необхідні зміни до законодавства мають створити таке правове поле, яке захищало б журналістів і не давало можливості чинити на них необґрунтований тиск. Дифамацію і наклеп необхідно вивести з-під дії кримінального права.
Для реалізації цих кроків, зауважує Дуня Міятович, потрібна передусім політична воля. Вороже ставлення політиків до журналістів має припинитися, вони зобов’язані захищати свободу преси. Адже часто вбивства журналістів радше пов’язані зі структурними порушеннями в державних інституціях, покликаних захищати журналістів. А такий стан створює загрозу для демократії в цілому.
