Ольга Герасим’юк розповіла НВ про медійні війни Нацради, «новояз» каналів Медведчука, радіо Петра Порошенка і чи є вплив Володимира Зеленського на медіа.
Постійно у вирі медійних скандалів — приблизно так можна описати стан, в якому існує Нацрада з питань телебачення та радіомовлення. Що і не дивно: саме цей державний орган видає і відкликає ліцензії телеканалам на мовлення, контролює стандарти та мовні квоти. А ТБ в українських умовах — це завжди великі емоції, за якими стоїть велика політика.
І перевірки телеканалів умовної групи представників ОПЗЖ Тараса Козака-Віктора Медведчука — це політика. І заяви представників телеканалу Прямий, що Нацрада воліє позбавити їх ліцензії – це теж політика. Та і саме існування цієї структури, як і її кадрове наповнення — така сама політика.
При цьому Нацрада керується законом 27-річної давнини, який малоефективний в умовах цифрової ери.
Кінець лютого для вітчизняного телеринку видався напруженим: президент країни ввів у дію санкції проти каналів 112 Україна, ZIK та Newsone, які належать Козаку, близькому соратникові Медведчука. А потім екс-президент Петро Порошенко заявив, що перед лицем загроз з боку Банкової він офіційно став власником Прямого.
На хвилі цих подій НВ поспілкувався з головою Нацради Ольгою Герасим’юк: про «зламану журналістику» і чому санкцій РНБО недостатньо для блокування каналів кума президента РФ.
— Які факти можуть стати підставою для перевірки телеканалу?
— Ми постійно моніторимо усі канали та радіостанції на виконання закону про телерадіомовлення (1993). Раптом ми помічаємо в ефірі ознаки порушення закону на підставі моніторингу або звернення (громадян, громадських організацій, Служба безпеки або депутатів), — оголошуємо перевірку. Перевірка — основний інструмент Нацради. Спершу ми робимо запит на отримання від мовника документів, що затверджені положенням (не більше того, що є в цьому переліку і лише теми перевірки). Перевірка може тривати півтора місяці.
Ми повинні отримати від них документи, відеозапис, «сітку мовлення», тощо. Це сталий перелік. Каналу дається близько 10 днів, щоби вони це зібрали і надіслали.
Далі складається акт, у якому пишемо, чи є ознаки порушень. Цей акт надсилається мовнику, — той має право зробити до нього свої пояснення, дати свої аргументи. Далі це розглядається на засіданні.
На нього мають прийти представники каналу або написати листа про розгляд без їхньої участі. Але, наприклад, у випадках 112, NewsOne, ZIK, як правило, вони не приходять. Пишуть, що хтось захворів чи не отримав вчасно запрошення. Перший раз у випадку відсутності представника каналу засідання переноситься. Вони не приходять і другий, і третій, і четвертий, навмисне не отримують запрошення: ані поштою, ані кур’єром. А листоношам кажуть: немає відповідальної особи.
— Свідомо уникають?
— Так. У випадку з 112, NewsOne це триває роками. Останній раз, коли ми запрошували 112-й, то отримали листа про те, що [Олексій] Сємьонов [їх російський медіапродюсер, що останні роки працює в Україні] має ковід. Тому всі відповідальні особи пішли на самоізоляцію.
Та це — величезна структура: неможливо, щоб усі одразу [самоізолювались]. Вони не прийшли, але подали заяву на Нацраду до комітету [ВР з питань свободи слова] пана [Нестора] Шуфрича [представника ОПЗЖ], що ми ледь не кримінальний злочин здійснюємо, призначаючи їм перевірки. І на засіданні наші представники вручили їм запрошення. Та вони все одно потім не з’явилися. До речі, рішенням Нацради подано до суду на анулювання ліцензії – за недопуск регулятора на перевірку.
— Чи є сенс продовжувати перевірки, якщо «канали Медведчука» на п’ять років під санкціями РНБО?
— Є. РНБО наклала заборону на розповсюдження програм, на здійснення певної діяльності, керуючись законом про санкції, але телевізійні ліцензії залишаються чинними доти, доки не будуть скасовані судом. Це як, наприклад, у вас є водійське посвідчення, а автівки немає. Посвідчення досі у кишені – воно дійсне. Так і сталося, зрештою, щодо ліцензії ZIK та 112. Ми це зробили не на підставі рішення РНБО, а на підставі власних санкцій.
— Ви передаєте справи у Окружний адмінсуд міста Києва (ОАСК), де голова — Павло Вовк, проти якого НАБУ веде справу. Хіба варто сподіватися на справедливий розгляд, якщо ОАСК ухвалює безглузді рішення, як у випадку з правописом?
— Ми, на жаль, не можемо обирати судову інстанцію. Куди б ми не передавали [справи про відкликання ліцензії], рідко вдається виграти суд. Мовники домовляються з судами. Впливи на суд з іншого боку дуже відчутні. Є не один приклад, коли суди перевищують компетенцію і ухвалюють видавати ліцензію. У них немає такого права. Але такі речі у практиці.
— Яку загрозу несуть перевірки, чому канали намагаються її уникнути?
— З різних причин — та зрозуміло, щоби уникнути санкцій. А дехто робить із цього піар-кампанію, підігріваючи до себе інтерес -стверджуючи, що їх репресують.
— У вас ще є така санкція, як попередження і штраф. Як ви обираєте, що застосовувати?
— У нас це якраз основні санкції – попередження, штраф і передача до суду. Всі вони описані в Законі. І обираються відповідно до вимог тих статей, які порушуються.
— У ZIK, 112 і NewsOne коли закінчуються ліцензії?
— Щодо них справи передані до суду на предмет анулювання. Тобто вони закінчаться у результаті судової ухвали, щойно вона буде оголошена. Щодо NewsOne, то вже рік як у суді перебуває звернення про позбавлення ліцензії.
ТЕЛЕКАНАЛ «НАШ» І ОФІС ПРЕЗИДЕНТА
— НАШ нагадує по наповненню «канали Медведчука», але виглядає так, що каналу нічого не загрожує. Це тому, що у нього є зв’язки з Офісом президента?
— Мені нічого невідомо про такі зв’язки, і мене це не цікавить. Регулятор стежить за дотриманням законодавства однаково усіма мовниками — і цей канал не є винятком.
— Чи багато порушень у цього телеканалу?
— У них є попередження за трансляцію прес-конференції Путіна. Ми призначили їм перевірки: за ролик про Незалежність, за опитування про Нобелівську премію Путіну, про участь [представника самопроголошеної ЛНР в політичній підгрупі ТКГ] Мірошника в ефірі, про висловлювання [екс-регіоналки] Олени Бондаренко, що мають ознаки мови ворожнечі, інтерв’ю екс-прем’єр-міністра Миколи Азарова. Разом — п’ять перевірок. Є ще кілька питань, які ми не змогли розглянути, бо вони «не з могли прийти» на засідання.
— Перевірки вже тривають?
— Дві останні тільки призначені. Деякі вже проведені й опрацьовуються.Не знаю, в кого які зв’язки [з Офісом Президента], про які Ви сказали, — ми діємо в рамках повноважень. Матеріалу для цього достатньо.
— Раніше ви коментували, що подали до суду на відкликання ліцензії.
— У них їх дві, [які оформлені на дві юридичні особи. Перша — «Наша прага», друга «Наш-365″]. У суді вже другий рік перебуває відкликання ліцензії по «Наша Прага».
— Якщо у каналу є судова справа, чому Нацрада дозволила мовлення тому ж колективу під іншою юридичною особою?
— По-перше, це не колективу дають дозвіл, а власнику. По-друге, суд не завершив розгляд — і в нас немає законних підстав щось не дозволяти. По-третє, коли юрособа звертається щодо отримання супутникової ліцензії, закон не дає права відмовляти.
— Отримання ліцензії – це формальність?
— Ні. На супутник — одні правила, й там мало обмежень. А на обмежений частотний ресурс — інші вимоги. І тому, на жаль, така історія. І зараз заблоковані [ZIK, NewsOne, 112 Україна] канали шукають можливості, як отримати іншу ліцензію. Створили іншу юридичну особу, сотня якихось осіб внесли по гривні й стали нібито її співзасновниками. Яким коштом вони собі планували вести медійний бізнес — відповідь, напевне, ще треба отримати.
— Ви буваєте в ОП?
— Не знаю, чому таке запитання — але бувала на кількох зустрічах щодо обговорення перспектив закону про медіа разом із медіаменеджерами та депутатами. Я нікуди не ходжу для отримання завдань чи звітування.
— Хто ініціює ці зустрічі?
— Часом і я ініціювала, тому що закон під загрозою. І хотіла дізнатися, чи є підтримка від першої особи. Президент запевнив мене, що він категорично «за». Це було наприкінці минулого року.
«ПРЯМИЙ»
— Щодо «Прямого»: у цього каналу також є проблеми з об’єктивністю?
— Так, дуже серйозні. Їхня проблема — «однопартійність» мовлення, партійна пропаганда. На жаль, це так. Вони обстоюють дивну позицію: оскільки вони патріоти, то їм можна те, що іншим заборонено — лаятися в ефірі, матюкатися, подавати необ’єктивну інформацію. Я категорично не підтримую таку позицію. Однак вони практикують таку стилістику.
— Ворога?
Ні, — переслідуваних, так би мовити — вдаючи з себе жертву. До речі, жоден раз не запросили до ефіру, впродовж довгого часу раз по раз піднімаючи крик, що Нацрада зробила крок до їхнього закриття. Якщо порахувати ці всі «дзвіночки» то ми вже мали би їх давно «закрити». Що стосується санкцій щодо «Прямого» — у них одне попередження.
— За що?
— Поярков матюкався в ефірі. Глядача привчають до того, що такий рівень мовлення є нормальним. Діти перед телевізором переймають таку стилістику спілкування. Але, бачите, політична мотивація переважає розуміння токсичності таких ефірів.
— У такому разі щось мало у Прямого попереджень і жодної перевірки.
— Щодо Прямого ми застосували санкцію, бо канал мав регіональні ліцензії на радіо. Напевне, про це ніхто й не чув, яке не було запущено вчасно — порушили терміни і доводили нам, що воно працює. На київській хвилі вони транслюють — але в ефір виходить аудіодоріжка телепередач. Зараз санкція оскаржується в суді, як і самі призначення перевірок. Більше нічого немає.
ЗЛАМАТИ ЖУРНАЛІСТИКУ
— Раніше ви наголошували, що канали, пов’язані з Медведчуком, зламали стандарти журналістики.
— Так, «канали Медведчука», «Прямий», до речі, створив один і той же продюсер — Олексій Сємьонов. Усі – за одною калькою. Воно все таке розважальне, крикливе та гламурне і нібито гостро інформаційне. Насправді інформаційне мовлення має давати людям факти, аналіз подій, перевірені відомості – тут пропонують шоу, з одними й тими ж «гостями», часто дуже сумнівної компетенції. На ZІКу, щойно його купив Медведчук, журналістам сказали: забудьте про так звані стандарти, це застарілі дурниці. І, як Ви пам’ятаєте, — кілька сот працівників каналу дружно звідти звільнилися. Ніхто, до речі, не ридав у ефірах, як це роблять звільнені з медведчуківських каналів працівники, розповідаючи про замах на професію. На їх захист не ставав ні Шуфрич, ні НСЖУ (профспілка журналістів), що завжди синхронно виступають з Нестором Івановичем.Головна риса цих каналів — однобокість, упередженість та підтасовка. Ведучі там схожі на акторів, дехто — на політтехнологів, а також — ведучими зробили багатьох депутатів, політиків.
— Чому депутат не може бути ведучим на ТБ?
— По-перше, йому би працювати за основним місцем роботи не завадило. По-друге, ідея зробити депутата ведучим — це спосіб закріпити пропаганду в ефірі й уникати відповідальності: за порушення законодавства, за мову ворожнечі, за образи, за створення іміджу України як невдалої держави. Тому що депутат може говорити в ефірі будь-що, порушувати всі стандарти. Канал прикриватиметься його статусом, коли чутиме застереження щодо цих порушень. Це не ведучі, а політики, яким надали багато часу в ефірі.
— «Формат Семьонова» зустрічається на ТБ у демократичних країнах?
— Євроскептик та прихильник Кремля Найджел Фарадж, лідер Партії Брекзіт вів скандальне радіошоу. Британський регулятор розбирав справу через обурені заяви слухачів. Колись власне шоу мав Дональд Трамп.
Усе це — це не про журналістику. Це шоу, де береться якась подія, що цікавить політика, якого обслуговує канал, а ведучий, назвавши тему, одразу представляє «експерта», а той розказує, що він про це думає. Необ’єктивна інформація летить у вуха аудиторії.Журналіст може спиратися на думку експерта, коли, дослідивши факт, подавши різні точки зору, хоче додати думку особливого знавця. Те, що ми бачимо — це заміна журналіста на підставку для мікрофона.
На початку народження армії невідомих експертів я мала дискусію з Сємьоновим про цих експертів, коли він отримував ліцензію на «Прямий» (у 2017 році). Кажу йому: навіщо ви розмиваєте цінність експертної думки? А він: А що робити. Ми вирощуємо експертів ось на ваших очах.
— Є група експертів, яка ходить виключно по каналах Медведчука.
— Це ознаки серйозної роботи пропагандистської машини, яка тут працює.Партійність цих медіа [Newsone, ZIK, 112 Україна]абсолютно чітко виражена — і тому це не про свободу слова й не про незалежну пресу. Медведчук ще тільки погоду там не коментував.
З ноу-хау партійних медіа варто ще зафіксувати появу особливої маніпуляції соціологією. Так звані опитування в студії, які подаються ісприймаються глядачем як думка суспільства. Наприклад: чи ви за те, щоби дати Путіну Нобелівську премію? Результати говорять: так, більшість «за».
— Яка мета?
— Викривлення громадської думки, створення штучної реальності. Через використання слабко розвинутого в аудиторії критичного мислення, низької медіаграмотності. Подібні ефіри під час виборів — це грубий вплив на суспільство для спотворення вибору, шляхів розвитку держави, міста чи громади. Як приклад, білборди та «соціологія», що «Пальчевський лідирує на виборах в Києві».
— Чи можна повернути подібний формат до стандартів?
— Це дуже велика робота. По-перше, медіа мають розробити й спільно ухвалити детальний кодекс мовлення. По-друге, варто задуматися над тим, хто складає професійний цех — у нас немає ніякої журналістської спільноти, а є лише окремі люди, що займаються медійною діяльністю, але не поєднуються в професійне середовище. І є окремі особистості, яких можна поважати за професійні чесноти.
А найперше, що треба зараз зробити — ухвалити закон про медіа. Дати, нарешті, на розгляд парламенту той проект, який зараз блокується працівниками медведчуківських каналів та іншими, що звуть себе відомими журналістами. Наратив Кремля в цьому проглядається досить виразно. Нещодавно [директор департаменту інформації і друку МЗС РФ] Марія Захарова на своєму брифінгу добру частину абсолютно ідентичного тексту виголосила щодо цього проекту.
— Про мовні квоти. Ефір майже будь-якого телеканалу у більшості випадків виглядає так: ведучий — україномовний, співрозмовник — російськомовний. Програма триває по кілька годин, хіба канали вписуються у квоти з таким форматом?
— Є закон про мову і є – норми про мовні квоти. Треба, щоб ці закони якось узгоджувалися. Наразі законодавство дає право вважати україномовним продукт, якщо ведучий спочатку сказав «добрий день», потім пішло далі усе російською, а тоді він сказав «до побачення».— Це уже буде означати, що це україномовна програма?
— Так. Це вносить плутанину. В законі про мовні квоти є багато таких речей, і про це дуже добре знають ті депутати, які це ухвалювали. Наприклад, при обговоренні проекту закону регулятор наполягав на щоденному принципі моніторингу, але затвердили, що виконання квот слід оцінювати за тижневим принципом. Відповідно, мовник може, грубо кажучи, п’ять днів говорити українською, а два дні повністю російською. Або ж заповнювати прайм-тайм російською. І це буде законно. І тепер є ті, хто використовує цю ситуацію.
— Отже, немає ніякої тотальної українізації мовними квотами?
— Яка тотальна українізація? Ніхто не займався реальною підтримкою державної мови. За ці роки з мовників ніхто не завів навіть посаду літредактора. Якщо хтось спитає – за якими посібниками вчити мову, то важко одразу й відповісти. Українська мова на телебаченні з уст ведучих та кореспондентів — дуже неграмотна. Ведучі часто не знають ні наголосів, ні вимови, а часом говорять кальками з російської.Дмитро Бобрицький Джерело НВ
