Законопроєкт «Про медіа», покликаний оновити застаріле законодавство у сфері регулювання традиційних засобів масової інформації, останнім часом зіткнувся із хвилею протестів. Навколо нього поширюється багато неправдивої, перекрученої інформації, започаткована ціла кампанія із його дискредитації. Підґрунтям цього є зацікавленість деяких сторін у тому, щоб вітчизняний інформаційний простір був недостатньою мірою контрольований, вважає голова Національної ради Ольга Герасим’юк.
Закони, якими нині регулюється сфера телебачення, радіомовлення та друкованої преси, були ухвалені ще на початку 90-х років минулого століття. Сьогодні вони вже не відповідають запитам сучасного інформаційного суспільства і не дають змоги достатньою мірою реагувати на виклики, що постали із розвитком технологій і появою нових форм комунікації та донесення інформації. При цьому значно загострилося питання безпеки, в тому числі інформаційної, і захисту прав аудиторій, які споживають найрізноманітніший аудіовізуальний контент.
Однією з найбільш конфліктних зон проєкту є питання діяльності регулятора. Тут парадоксальним чином збіглися дві протилежні думки: одна – про те, що регулятор нічого не може зробити з порушниками, і тому його постійно піддають критиці через це. Друга – що регуляторові дають можливість трохи ширших дій, і знову піддають це критиці. Кількість фейків, яка була поширена навколо, так би мовити, «драконівських» повноважень Національної ради, свідчить лише про те, що є дуже багато зацікавлених у тому, аби держава і надалі жила із надзвичайно застарілим законодавством щодо медіа і щоби вона могла лише незначною мірою контролювати виконання закону традиційними засобами мовлення – телебачення і радіо, вважає Ольга Герасим’юк. «Також є багато зацікавлених у інформаційному хаосі в країні, в тому, щоби в цьому хаосі здобути певну рибку із каламутної води», – каже вона.
Спілкуючись із журналістами, блогерами, лідерами думок, які часом підписують різноманітні заяви, можна зауважити, що нерідко підписанти навіть не знайомі з текстами, під якими ставлять свої підписи, і не точно знають проти чого вони протестують. «Прикро, що журналістська спільнота мало читає те, що підписує», – підкреслює Ольга Герасим’юк. Вона закликала медіаспільноту уважно прочитати текст нового законопроєкту про медіа і вести адекватну і юридично грамотну розмову щодо його змісту.
Коли говорять що Національна рада відповідно до законопроєкту отримає широкі повноваження контролю за медіа, які виходитимуть за межі Конституції і становитимуть загрозу свободі медіа, то не знають навіть, що Конституція України не визначає ані повноважень, ані сфери регулятора. Та й сам факт регулювання сфери медіа не може тлумачитись як обмеження свободи слова. Адже свобода слова – це відповідальність, і вона закінчується там, де починається порушення прав.
У розробленому законопроєкті підвищено гарантії незалежності медіарегулятора. На такій потребі неодноразово наголошували міжнародні експерти, які були залучені до процесу оцінки регулювання медіасередовища в Україні і розробки нинішнього проєкту закону. Зокрема, це стосується призначення і звільнення членів Національної ради. Конституція передбачає формування складу регуляторного органу у співвідношенні 50 на 50 від Президента і Парламенту. Законопроєкт «Про медіа» вводить норми, які забезпечують більшу політичну незалежність членів Національної ради і зменшують політичний вплив на діяльність регулятора. Так, фракції Верховної Ради позбавлені права висувати своїх кандидатів до Національної ради. А Президент призначатиме свою квоту за результатами конкурсного відбору. Суб’єктами подання кандидатів є громадські об’єднання і творчі спілки. Також в законопроєкті підвищено економічні умови забезпечення діяльності Національної ради задля зниження корупційних ризиків. Це також один із важливих аспектів, про які говорили експерти Ради Європи, оцінюючи документ.
Загалом у процесі роботи було отримано чимало висновків і звітів від європейського експертного середовища щодо діяльності регуляторів інформаційної сфери в Україні і законодавчих ініціатив. Проводилися численні консультації, тому в основу законопроєкту ліг досвід європейських країн. У процесі підготовки до другого читання співпраця продовжиться.
Законопроєкт про медіа розроблений ще й з метою приведення національного законодавства в аудіовізуальній сфері у відповідність до законодавства ЄС, що було передбачено Угодою про асоціацію з Європейським Союзом. А це надаcть більше можливостей для підтримки культурного і творчого секторів в Україні в рамках програми «Креативна Європа», яка фінансується Європейським Союзом. Український медіабізнес отримає розширені можливості фінансування спільних творчих проєктів у додаткових 10 напрямах підпрограми «Медіа» після ухвалення нового аудіовізуального законодавства.
Цей проєкт закону має вже певну історію свого створення. Він розроблявся протягом трьох скликань Парламенту, тому не варто говорити про політичне замовлення чинної влади, вважає Ольга Гераси’мюк. До робочої групи входили юристи від індустрії, представники громадських організацій, Національної ради. Також проводилися консультації з усіма зацікавленими сторонами. Тож документ витримав уже не одну редакцію і був усебічно обговорений з урахуванням позицій різних сторін.
Зменшити кількість недостовірної інформації в медіа, в тому числі і щодо цього законопроєкту, на думку голови Національної ради, дасть змогу лише відповідальне ставлення журналістів до своєї роботи. Адже замість того, щоб підхоплювати чужі гасла і маніпулятивні твердження, варто просто вивчити текст законопроєкту, взяти інтерв‘ю у розробників, зробити звичайну журналістську роботу. І в такий спосіб буде досягнуто розуміння як у самих медійників, так і в громадян, які сподіваються отримувати достовірну інформацію, засновану на фактах.