Війна загрожує життю людей, культурним пам’яткам і матеріалам, що зберігають свідчення нашого часу: відеозаписам, фотографіям, кінокроніці та аудіоархівам. Їх потрібно захистити від втрати, подбати про безпеку людей, чиї історії вони розповідають, і забезпечити доступ до цих свідчень для майбутніх поколінь. Як медіа, архіви та культурні інституції можуть об’єднати зусилля для збереження аудіовізуальної спадщини, обговорювали 27 жовтня під час заходу «Пам’ять у кадрі: аудіовізуальна спадщина України для світу і майбутнього», присвяченого Всесвітньому дню аудіовізуальної спадщини ЮНЕСКО.
Дискусію організувало ЮНЕСКО в Україні спільно з партнерами за підтримки Європейського Союзу. До організації заходу долучився також Національний комітет Програми ЮНЕСКО «Інформація для всіх» (IFAP), який очолює голова Національної ради Ольга Герасим’юк.
Відкриваючи захід, спікери говорили про те, чому аудіовізуальні матеріали важливі для збереження історичної пам’яті та документування російської агресії.
Керівник відділу європейської інтеграції, врядування та верховенства права, громадянського суспільства Представництва ЄС в Україні Асьєр Сантільян звернув увагу на зміни, які цифрова епоха принесла в роботу з такими матеріалами. Архіви, за його словами, допомагають зрозуміти, як жили люди в минулому і як змінюється світ.
Голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов нагадав, що аудіовізуальні документи є важливою частиною Національного архівного фонду. Робота з ними потребує вирішення багатьох питань – від доступу до інформації та дотримання авторських прав до захисту персональних даних.
Голова Представництва ЮНЕСКО в Україні К’яра Децці Бардескі розповіла про міжнародні ініціативи зі збереження документальної спадщини, зокрема програму «Пам’ять світу». Вона наголосила, що під час повномасштабної війни особливо важливо зберігати достовірні свідчення та забезпечувати доступ до них. Це допомагає протидіяти викривленню історії й залишити майбутнім поколінням правдиві свідчення про події сьогодення. К’яра Децці Бардескі також відзначила роботу українських установ і фахівців, які продовжують зберігати культурну спадщину попри війну.
Програма заходу передбачала дві панельні дискусії. Під час першої сесії «Аудіовізуальна спадщина України: спільні виклики та стратегія збереження» йшлося про досвід українських інституцій, проблеми захисту аудіовізуальних матеріалів під час війни та можливості міжнародної співпраці. Друга дискусія — «Контент сьогодні — документальна спадщина завтра: що ми залишимо майбутнім поколінням?» — була присвячена співпраці медіа, архівів та організацій, які документують події війни.
Розмову модерувала Лілія Олексюк, голова Всеукраїнської асоціації інформаційної безпеки та інформаційних технологій, членкиня Робочої групи IFAP зі збереження інформації. До обговорення долучилися головна редакторка «Громадського радіо» Вікторія Єрмолаєва, креативна директорка Національного центру Олександра Довженка Олена Гончарук і керівниця відділу партнерств Архіву війни Ірина Павлюковська.
У центрі обговорення — співпраця медіа й архівів: як передавати матеріали на зберігання, знаходити потрібні документи та використовувати їх у журналістській роботі. Вікторія Єрмолаєва зауважила, що налагоджувати таку взаємодію часто заважає не брак бажання, а нестача часу та інформації про можливості одне одного. На її думку, архівам варто активніше розповідати медіа про свої фонди й пояснювати, як журналісти можуть працювати зі збереженими матеріалами.
Олена Гончарук поділилася досвідом співпраці Національного центру Олександра Довженка з Архівом війни та розповіла про використання інструментів для пошуку й аналізу матеріалів із відкритих джерел. Вона також звернула увагу на необхідність зберігати копії матеріалів у різних місцях, щоб убезпечити їх від втрати.
Ірина Павлюковська наголосила, що документування потребує чіткого дотримання методології. Важливо зберігати оригінали й підтвердження автентичності матеріалів, фіксувати обставини їх отримання та захищати персональні дані. Особливо обережно потрібно працювати зі свідченнями людей, чиї рідні можуть залишатися на тимчасово окупованих територіях.
Під час дискусії Лілія Олексюк запитала, як налагодити співпрацю між медіа та архівними установами, щоб журналісти могли знаходити й використовувати матеріали для підготовки публікацій. Відповідаючи на це запитання, Вікторія Єрмолаєва наголосила, що архівам варто активніше розповідати редакціям про свої фонди й пояснювати, як отримати доступ до матеріалів. Така співпраця допомогла б медіа знаходити достовірні історичні свідчення та використовувати їх у своїй роботі.
Учасниці зійшлися на тому, що для такої роботи потрібні постійний професійний діалог і розуміння можливостей одне одного. Адже збереження аудіовізуальної спадщини залежить не лише від технологій і ресурсів, а й від готовності медіа, архівів та культурних інституцій співпрацювати.
Наприкінці заходу відбувся показ архівних відеоматеріалів.
До дискусії долучилися представники Міністерства культури України, Державної архівної служби України, ЮНЕСКО, Представництва ЄС в Україні, Довженко-Центру, «Громадського радіо», Архіву війни, «Суспільне Медіатека» та інших інституцій.
Нагадаємо, питання збереження документальної спадщини обговорювали під час міжнародної конференції, присвяченої 25-річчю програми ЮНЕСКО IFAP «Інформація для всіх». Окрему панель присвятили програмі «Пам’ять світу», зокрема тому, як війна загострює потребу в захисті архівів, а цифрові технології допомагають зберігати документи й робити їх доступнішими для майбутніх поколінь.
До відома, український підкомітет «Пам’ять світу» був створений у серпні 2024 року в межах Національного комітету України Програми ЮНЕСКО «Інформація для всіх» (IFAP). Його робота пов’язана з міжнародною програмою ЮНЕСКО Memory of the World («Пам’ять світу»), яка спрямована на збереження та популяризацію документальної спадщини людства.
