Toggle accessibility panel
Accessibility settingsAlt S
Top accessibility panelAlt 1
Right accessibility panelAlt 2
Bottom accessibility panelAlt 3
Left accessibility panelAlt 4
Show keyboard shortcuts accessibility panelAlt 5
Toggle keyboard shortcuts accessibility panelAlt 6
Reset all accessibilityAlt Q
Change font sizeAlt A
Increase font sizeAlt +
Reset font sizeAlt X
Decrease font sizeAlt -
Change line height Alt H
Increase line heightAlt U
Reset line heightAlt J
Decrease line heightAlt M
Change letter spacingAlt >
Increase letter spacingAlt R
Reset letter spacingAlt F
Decrease letter spacingAlt V
Change word spacingAlt <
Increase word spacingAlt E
Reset word spacingAlt D
Decrease word spacingAlt C
Readable fontAlt G
Highlight titles Alt T
Text zoomAlt Z
Invert colorsAlt I
Bright contrastAlt W
Dark contrast Alt B
Keyboard navigationAlt K
Big white cursor Alt Y
Big black cursor Alt N
Prevent animationAlt P
Skip to page content

До уваги керівників ТРО: 5 вересня – День пам’яті з нагоди 100 років з дня початку «червоного терору»

29.08.2018

5 вересня в Україні відповідно до постанови Верховної Ради України від 08.02.2018 № 2287-VІІІ вшановується День пам’яті – 100 років з дня початку «червоного терору» – злочинної репресивної політики комуністичного режиму. Національна рада звертає увагу на необхідність внесення цього дня відповідних змін до програм теле- і радіопередач.

При плануванні програм і передач на цей день рекомендуємо керуватися Правилами ведення мовлення на теле- і радіоканалах у дні трауру (скорботи, жалоби) та дні пам’яті, затвердженими рішенням Національної ради від 23.07.2015 № 1146 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.08.2015 за № 967/27412).

5 вересня 1918 року радянський уряд ухвалив Декрет про червоний терор, який ставив завдання боротьби з контрреволюцією, спекуляцією й злочинами за посадою шляхом ізолювання «класових ворогів» у концентраційних таборах і фізичного знищення «всіх осіб, причетних до білогвардійських організацій, змов і заколотів». Цей документ лише закріпив політику, до якої з самого початку вдавалася більшовистська влада. Були створені робочі й селянські революційні трибунали, Надзвичайна комісія із боротьби з контрреволюцією й саботажем. Вони наділялися широкими повноваженнями для боротьби з «контрреволюціонерами». Із вуст керівництва держави звучали постійні заклики щодо необхідності посилити терор і вбивства «підлих змовників проти влади робітничого класу й найбіднішого селянства».

Жертвами політики «червоного терору» ставали не тільки люди, які обіймали більш-менш високе становище у суспільстві – професори, лікарі, інженери, партійні лідери, колишні високі чиновники, генерали, найвищі духовні особи, представники купецтва й аристократії, а й прості ремісники і селяни.

За різними даними, упродовж 1918 – 1919 років було знищено від кількох тисяч до понад  півтора мільйона осіб.

На території України червоний терор розпочався у січні 1918 року із вторгненням загонів Муравйова. Він під час і після штурму Києва влаштував у місті різанину. Із цього часу насильство і терор стали основними методами утвердження в Україні радянської влади.

Офіційно червоний терор був припинений 6 листопада 1918 року, однак насправді тривав і надалі – після проголошення НЕПу, у 30-і, 40-і, 60-і й навіть недалекі 80-і роки, тільки його методи ставали більш селективними і рафінованими порівняно з попередніми часами.

Пам’ятаймо про невинно загублені життя і звірства проти людяності, продиктовані ідеєю диктатури пролетаріату.