2 листопада визначено Міжнародним днем припинення безкарності за злочини проти журналістів. Для України це особливо болюча тема, адже росія вбиває журналістів, атакує знімальні групи, руйнує редакції та утримує українських медійників у полоні. За кожним таким злочином – спроба приховати правду про війну та позбавити людей доступу до незалежної інформації.
Міжнародний день припинення безкарності за злочини проти журналістів Генеральна Асамблея ООН проголосила у 2013 році. Дату обрали на згадку про двох французьких журналістів, убитих 2 листопада того ж року в Малі.
Цей день привертає увагу до вбивств, викрадень, катувань і переслідувань журналістів та необхідності притягнення винних до відповідальності. За даними ЮНЕСКО, у 2024–2025 роках у світі загинули 189 журналістів. Дві третини цих смертей припали на зони збройних конфліктів. Водночас 86% справ про вбивства журналістів, зафіксованих організацією з 2006 року, залишаються без судового вирішення.
Для українських журналістів небезпека стала частиною щоденної роботи. Вони документують наслідки російських обстрілів, працюють поблизу лінії фронту, розповідають про життя людей в умовах війни. На тимчасово окупованих територіях медійників переслідують за професійну діяльність, затримують за сфабрикованими обвинуваченнями і позбавляють зв’язку з рідними.
Від початку повномасштабного вторгнення росії станом на жовтень 2026 року в Україні загинули 143 медійники, 15 із них – під час виконання професійних обов’язків. Серед загиблих також журналісти, які стали на захист України у складі Сил оборони, та цивільні жертви російських атак.
46 українських та іноземних журналістів зазнали поранень під час підготовки репортажів. Станом на 26 жовтня 2026 року росія утримує в полоні щонайменше 27 цивільних українських медійників.
Загалом Інститутом масової інформації задокументовано 989 злочинів росії проти журналістів і медіа від початку повномасштабної війни. Серед них – убивства, викрадення, обстріли, погрози, пошкодження редакцій, кібератаки й перешкоджання журналістській діяльності.
Одним із найтяжчих свідчень російських злочинів стала загибель української журналістки Вікторії Рощиної в російському ув’язненні. Її смерть привернула міжнародну увагу до становища українських медійників, яких росія незаконно утримує та позбавляє належного правового захисту.
Національна рада послідовно порушує питання безпеки українських журналістів на міжнародному рівні і привертає увагу до необхідності розслідування злочинів росії проти медійників.
Важливим напрямом цієї роботи є співпраця з ЮНЕСКО. Голова Національної ради Ольга Герасим’юк очолює Національний комітет України зі співпраці з Міжнародною програмою ЮНЕСКО з розвитку комунікацій (IPDC), який об’єднує представників регулятора, медіаспільноти, правозахисників і народних депутатів.
Основним фокусом діяльності Національного комітету цього року став захист журналістів в умовах збройних конфліктів та інших надзвичайних ситуацій. Ця тема є дуже актуальною для багатьох країн світу і одним із пріоритетів для України як члена Виконавчої ради ЮНЕСКО. Цю роботу Комітет координує з тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради, яка займається розслідуванням злочинів проти журналістів.
Нагадаємо, раніше Комітет оприлюднив заяву щодо захисту журналістів і боротьби з безкарністю в умовах російської агресії. У ній міжнародних партнерів закликали вимагати від росії звільнення полонених медійників, припинення їх переслідування й дотримання міжнародного гуманітарного права.
Злочини проти журналістів – це посягання на право суспільства знати правду. Тому важливо домагатися незалежних розслідувань, звільнення полонених медійників і відповідальності винних, а також документувати кожен випадок переслідування чи насильства.
Поки журналісти виконують свою роботу, світ дізнається правду. Злочини проти них не мають залишатися забутими чи безкарними.
