Про викорінення практик дискримінації людини на підставі її віку, усунення ейджистської термінології у законодавчих актах, у медіа та публічному спілкуванні, про забезпечення участі людей старшого віку у виробленні відповідних норм – розмірковували під час круглого столу «Від слів – до змін: як подолати ейджизм у законодавстві, медіа та публічній комунікації», який відбувся у Києві 1 жовтня, у Міжнародний день людей старшого віку.
На часі привернення уваги до проблеми ейджизму не лише медіа, а й законодавців та державних інституцій. За даними Пенсійного фонду, в Україні 10,1 млн отримувачів пенсій, серед яких 7,32 млн (72,5%) – пенсіонери за віком.
У медійному дискурсі досі поширені стереотипні уявлення про людей старшого віку як вразливих, залежних, таких, що потребують догляду і співчуття, або як соціальний тягар. Поширений і стереотип про їхню нездатність опановувати цифрові технології чи знаходити спільну мову з молодшим поколінням. Такі уявлення формують негативне ставлення до старших людей і посилюють суспільний поділ, наголосила виконавча директорка Українського інституту медіа та комунікації Діана Дуцик.
Одна з головних проблем представлення людей 60+ у медіа – їхня невидимість і безголосся. Для ілюстрування таких матеріалів часто використовують стокові фото й відео замість того, щоб показувати реальних людей.
Дискримінаційними є й поширені назви «люди похилого віку», «бабусі», «дідусі», «старенькі», а також некоректне «похилі люди». Мовознавці рекомендують замінювати їх формулюванням «люди старшого віку».
«Причини виникнення ейджизму в медіа – це суспільні стереотипи, в яких ми живемо, – наголосила членкиня Національної ради Олена Ніцко. – Економічні причини цієї проблеми були закладені на початку 2000-х, коли телебачення визначило комерційну аудиторію 18-54 як найбільш цікаву для великих брендів і рекламодавців. І тому люди, яким вже виповнилося 55 років і більше, стали нецікавими для бізнесу як економічна одиниця. Пріоритет цільової аудиторії 18-54 згодом поширився практично на всі медіа. Таким чином, абсолютно штучно, весь програмний продукт почав орієнтуватися на звужену до середнього віку аудиторію».
І тільки сьогодні суспільство повертається обличчям до цієї проблеми та починає враховувати аудиторію людей 60+. «Але сьогодні вона поки що просто невидима, а невидима людина – це і є прояв ейджизму».
Національна рада також працює над тим, щоб різні соціальні групи були належно представлені в медіа. У межах проєкту «Компетентні медіа – демократичне і толерантне суспільство» регулятор пропагує ідеї інклюзивності, безбар’єрності та захисту прав людей з інвалідністю, різного віку, віросповідання, національної та гендерної належності.
З 2019 року медіарегулятор проводить гендерний моніторинг телебачення та радіо, досліджуючи також вікову представленість людей у новинах і рекламі.
«Попри те, що чверть населення України – це люди старшого віку, вони представлені в новинах лише на 4%, що є дискримінацією. З екранів наших телевізорів зникають ведучі, які підходять до свого прекрасного прайм-віку, хоча телебачення здебільшого орієнтується на старшу аудиторію і вона більше довіряє саме старшим ведучим. Водночас у світі ведучі CNN, BBC мають на телебаченні 30-40-річну кар’єру», – підкреслила Олена Ніцко.
В умовах війни конкурентною перевагою бізнесу може стати «срібна економіка», яка залучатиме старших людей з досвідом і створюватиме умови для їх повернення до роботи, акцентував голова парламентського Комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин. За його словами, багато людей старшого віку мають професійну компетентність, досвід і бажання працювати, тож держава має усунути законодавчі обмеження.
Стереотипи про вік спростував ведучий, співзасновник «Громадського радіо», голова Комісії з журналістської етики Андрій Куликов: «Коли пишуть, що людям старшого віку недоступне професійне володіння комп’ютерними, телефонними і цифровими навичками, то забувають, що саме наше покоління було насправді першим, яке доступилося до комп’ютера і пройшло весь цей шлях. Коли кажуть, що люди старшого віку більше схильні ідеалізувати радянський союз і минуле, що би їм зараз відповіли В’ячеслав Чорновіл і його соратники? Якраз дуже багато людей нашого покоління у порівнянні краще знають, наскільки жахливим був радянський тоталітаризм і краще усвідомлюють, що дала незалежність, яку ми не отримали, а здобули. І в цьому сенсі є потреба в обміні досвідом між поколіннями».
Учасники заходу наголосили на необхідності розробити практичні рекомендації щодо того, як говорити про людей старшого віку та висвітлювати цю тему. Вони мають бути орієнтиром для державних органів, держслужбовців, медіа та фахівців, які безпосередньо контактують із громадянами. Редакціям також потрібне більше вікового різноманіття, що сприятиме обміну досвідом між поколіннями.
Захід був організований Українським інститутом медіа та комунікацій у партнерстві з Київським хабом прав людини, Центром громадянських свобод та Норвезьким Гельсінським комітетом за підтримки NORAD.
