Чи може людина з порушенням слуху повноцінно отримувати інформацію з телевізійного ефіру? Чи є на екрані люди з інвалідністю у соціальній рекламі та у звичайному медійному контенті? Відповіді на ці питання дає моніторинг інклюзивності телевізійного ефіру, який Національна рада провела у липні 2026 року.
Медіарегулятор проаналізував програми 36 загальнонаціональних телеканалів. Дослідження охоплювало три основні показники: використання жестової мови, субтитрування та присутність у медіапродукті героїв з інвалідністю.
Жестова мова: доступність залишається обмеженою
Моніторинг показав, що переклад програм жестовою мовою використовується на телебаченні нерівномірно.
На телеканалі «ПЕРШИЙ» жестовою мовою супроводжувалося 47,57% ефіру. Такий супровід використовувався, зокрема, для основних програм та інформаційних блоків. Ще на одному каналі «Армія TV» сурдопереклад зафіксували у 0,15% ефіру, причому лише під час трансляції роликів соціальної реклами.
На інших 34 телеканалах під час моніторингового тижня перекладу програм жестовою мовою не зафіксовано.
У середньому частка ефіру із сурдоперекладом у 2026 році становила 1,33%. Для порівняння, у 2025 році цей показник був 1,68%. За даними моніторингу, у 2026 році показник формувався за рахунок двох мовників – ПЕРШОГО та Армія TV.
Субтитри: використовуються частіше, але переважно точково
Іншим способом зробити телевізійний контент доступнішим є субтитрування. У липні цього року середній показник субтитрованого ефіру становив 1,83% проти 1,62% у 2025 році. Таким чином, зафіксовано приріст на 0,21%.
Понад 10% ефіру із субтитрами мали три канали: Суспільне культура – 17,06%, С-Можливо все! – 12,74%, 1+1 Україна – 11,38% програм.
Водночас більшість випадків субтитрування, за даними моніторингу, були точковими. На 33 із 36 каналів субтитри використовувалися переважно у комерційній або соціальній рекламі, телемагазинах, де застосовувався рухомий рядок, та іншому спеціалізованому контенті.
Це означає, що наявність субтитрів в ефірі ще не завжди забезпечує доступ до основного інформаційного, розважального чи культурного контенту.
Люди з інвалідністю в кадрі: наскільки вони представлені в ефірі
Окремо під час моніторингу Національна рада відстежувала присутність у медіапродукті героїв з інвалідністю. Показник визначався з урахуванням трьох вікових груп: дітей, дорослих віком від 18 до 60 років та людей віком 60 років і старше.
Результати показують різну динаміку на окремих каналах.
Наприклад, на каналі «Твій серіал» частка ефіру з дорослими героями з інвалідністю зросла з 0,27% у 2025 році до 24,03% у 2026 році. На «С-Можливо все!» частка ефіру з героями віком 60+ зросла з 7,88% до 13,07%.
На Суспільне Культура присутність дорослих людей з інвалідністю збільшилася з 0,09% до 5,43%, тоді як на ТЕТ – з 0,71% до 3,37%.
Водночас на окремих каналах показники зменшилися. Зокрема, на 1+1 УКРАЇНА частка ефіру з дорослими героями з інвалідністю скоротилася з 3,28% до 0,97%, а на ПЕРШОМУ – з 2,04% до 0,64%.
Навіщо Національна рада відстежує інклюзивність ефіру
Моніторинг проводиться на виконання Плану заходів з реалізації Стратегії діяльності Національної ради. Його завдання – відстежувати, як змінюється доступність телевізійного контенту, які способи адаптації використовують мовники та наскільки у медіапродукті представлені люди з інвалідністю.
Законодавство України не встановлює кількісних вимог щодо частки адаптованого інформаційного продукту в телеефірі для людей з інвалідністю, окрім вимог до Суспільного мовника.
Для Національної суспільної телерадіокомпанії України встановлена окрема вимога: частка адаптованих програм має становити не менше 5% обсягу добового мовлення телеканалів у проміжку з 7:00 до 22:00, за винятком часу, відведеного на аудіовізуальну комерційну інформацію. Адаптація програм для людей із порушеннями зору чи слуху може здійснюватися за допомогою аудіоопису, субтитрування або перекладу на жестову мову.
За результатами липневого моніторингу серед основних інструментів доступності телевізійних медіапослуг залишаються субтитрування та переклад жестовою мовою. Водночас під час моніторингу не було зафіксовано використання аудіодискрипції (тифлокоментування) та озвучених субтитрів.
Національна рада продовжить відстежувати ці показники, щоб бачити динаміку розвитку інклюзивного телевізійного простору та сприяти створенню доступнішого медіасередовища для людей з інвалідністю.
Ознайомитися з презентацією можна тут:
