Втратою рідної землі й домівок, репресіями й грубим порушенням абсолютно усіх прав обернувся для понад 700 тисяч етнічних українців схвалений Люблінською угодою 1944 року процес «взаємного обміну населенням». Ці трагічні події в історії нашої держави є сумним нагадуванням про злочини комуністичних режимів СРСР і Польщі, ідеологія терору яких домінувала над цінністю людського життя.
Наприкінці Другої світової війни постало питання встановлення нових державних кордонів у Європі, зокрема й між СРСР і Польщею. Села українців етнографічних груп, які споконвіку проживали на землях Лемківщини, Холмщини, Надсяння, Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини, після встановлення нового кордону опинилися по польський бік. Радянсько-польська влада, незважаючи на етнічну складову населення прикордоння, вирішила усунути проблему шляхом евакуації українського населення, яке проживало в межах повоєнної Польщі, в Україну, натомість поляки поверталися до своєї країни.
Заявлене добровільне переселення обернулося на військову спецоперацію примусового вигнання цілих родин із їх етнічних земель, невідомістю й поневірянням без права повернення.
Нелюдські рішення двох тоталітарних режимів залишили глибокі історичні й психологічні рани, які ми відчуваємо й досі. Скалічили тисячі людських життів і призвели до руйнування унікальної української культурної спадщини та етнічної самобутності.
Сучасна імперська політика рф, яка завжди намагалася знищити нашу національну ідентичність і змінити етнічний склад, демонструє її історичну тяглість до злочинних радянських методів. Примусову депортацію населення з тимчасово окупованих територій і переміщення українських дітей на територію держави-агресора Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні визнала злочинами проти людяності й воєнними злочинами.
Україна та міжнародна спільнота повинні зупинити ці ганебні злочинні процеси й не допустити безкарності їх організаторів і виконавців.
Україна щороку у другу неділю вересня вшановує пам’ять українців – жертв примусового виселення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944 – 1951 роках. Цьогоріч ця трагічна подія припадає на 13 вересня.
