15 – приблизно стільки років, кажуть бібліографи, Тарас Шевченко провів в Україні за усе своє життя. Водночас сьогодні ми шануємо його як одного з найвидатніших митців і громадських діячів нашого народу.
Перебування на чужих землях, у засланнях не охолодило гарячої любові поета до своєї землі, не загасило біль за долю власного народу. Де б він не був – у Вільнюсі, Петербурзі чи сучасному Казахстані – його думка завжди була про Україну. І ці важкі думи застигали у строфах на папері.
З віддалі тисяч кілометрів Шевченко знав, що твориться на Батьківщині. Його гостре слово викривало несправедливість царської імперії – її загарбницьке лице і курс на поневолення сусідніх народів. Непримиримість поета мала наслідком роки за ґратами, та навіть в холодних застінках гартувалася волелюбна душа митця.
Сьогодні, в день народження Тараса Шевченка, ще раз привід задуматися, що любов до Батьківщини не можна виміряти шаблонними цифрами чи усталеними правилами. Вона проявляється в дії, поруху серця, намірах і мотивації, що керують життям і вчинками людини.
Тарас Шевченко. Лише 15 років перебування в Україні – і назавжди в її історії.
