Переслідування, свавільні затримання та катування українських журналістів у російському полоні стали темою круглого столу в Нью-Йорку під час 70-ї сесії Комісії ООН зі статусу жінок (CSW70).
Українська делегація говорила про необхідність посилення міжнародних механізмів захисту та про вимогу притягнення рф до відповідальності за ці злочини. Учасники делегації закликали підтримати внесення рф до Списку ганьби ООН, куди входять ті, хто ігнорує міжнародне гуманітарне право.
За даними Коаліції жінок у журналістиці, на кінець лютого 2025 року у світі було ув’язнено 89 жінок-журналісток, з яких четверо – українки: Ірина Данилович, Ірина Левченко, Анастасія Глуховська та Яна Суворова. Вони утримуються в тяжких умовах без належної юридичної чи медичної допомоги і обмежені у спілкуванні з родинами.
Ольга Герасим’юк говорила про те, що переслідування журналістів є частиною війни росії проти свободи слова. На прифронтових і тимчасово окупованих територіях росія застосовує тактику свавільних затримань і насильницьких зникнень. Журналісток викрадають, утримують без зв’язку із сім’єю, без адвокатів, завдають психологічного та фізичного катування.
«Одним із найтрагічніших символів російських репресій стала журналістка Вікторія Рощина, яка розслідувала викрадення мирних українців. Звіряче вбивство Вікторії – послання від росії кожній журналістці, яка наважується шукати правду на окупованих територіях». За приблизними оцінками, росія незаконно утримує понад 16 тисяч цивільних осіб з окупованих територій України. «Журналісти – лише видима частина цього айсберга. Але саме вони – символ того, проти чого спрямований цей терор: проти пам’яті, проти свідоцтва, проти слова».
Голова медіарегулятора заявила, що безкарність за злочини проти журналістів створює небезпечний прецедент для всього світу.
«Світ має зрозуміти, що для росії контроль над інформацією є частиною війни. Якщо журналістку можна викрасти, катувати і вбити – і це залишиться без наслідків для тих, хто це зробив, – тоді кожна журналістка у будь-якій точці світу стає менш захищеною. Безкарність є заразною. Ірина Левченко досі за ґратами. Десятки її колег – теж. Поки ми тут говоримо, хтось із них сидить у камері й не знає, чи пам’ятає про них світ».
Щойно звільнений з полону журналіст Радіо Свобода Влад Єсипенко, сестра незаконно утримуваної мелітопольської журналістки Ірини Левченко – Лена Руденко, редакторка РІА-Південь Світлана Залізецька, що говорила від імені увʼязнених колег із редакції, правозахисниця, голова громадської організації «Нумо, сестри!» Людмила Гусейнова, що вижила й чудом була звільнена з рашистської катівні «Ізоляція», Ліна Кущ, що представляла Національну Спілку журналістів… Ці люди говорили до світу, який горить і має рятувати з полумʼя війни тих, хто ціною життя забезпечував йому правду…
Присутнім запропонували написати листи підтримки українським жінкам у російському полоні. Громадська організація «Нумо, сестри!» знайде можливість передати ці послання, щоби увʼязнені мали знак – ми пам’ятаємо всіх.
Захід відбувся в межах 70-ї сесії Комісії ООН зі становища жінок. Співорганізаторами виступили Комітет захисту журналістів, Постійне представництво Європейського Союзу при ООН, PEN America, Національна спілка журналістів України та громадська організація «Нумо, сестри!». Його мета – привернути міжнародну увагу до злочинів та порушень росією правил війни.
