Європейська група регуляторів аудіовізуальних медіапослуг (ERGA), спостерігачем у якій як країна-кандидат на членство в ЄС є Україна, підготувала Звіт про заходи і засоби онлайн-безпеки для захисту неповнолітніх. ERGA провела опитування своїх членів і зібрала їх досвід щодо впровадження заходів задля безпеки дітей в інтернеті.
Опитування охопило 29 національних регуляторів, які представляють 25 країн-членів ЄС, 2 країни Європейської асоціації вільної торгівлі та 1 країну-спостерігача ERGA.
Зміни до Директиви про аудіовізуальні медіапослуги (AVMSD), що були внесені 2018 року, а також Закон ЄС про цифрові послуги (DSA) посилили вимоги щодо захисту дітей від шкідливого онлайн-контенту. До сфери регулювання, окрім традиційних телевізійних послуг і аудіовізуальних послуг на замовлення, потрапили і платформи спільного доступу до відео та соціальні мережі.
Під час опитування ERGA оцінило, як національні регулятори адаптують європейське законодавство у свої регулівні практики та які механізми використовує, щоб досягти безпечніших умов для дітей в онлайні.
Ділимося напрацюваннями європейських країн за останні роки.
Франція наприкінці 2022 року об’єднала сім онлайн-платформ. Під егідою французького медіарегулятора ARCOM вони ратифікували стандартну спільну Хартію для сприяння інформуванню і захисту користувачів щодо поширення зображення неповнолітніх на онлайн-платформах.
У Словацькій Республіці створено комісію захисту неповнолітніх, яка функціонує як орган співрегулювання. Він розробляє і контролює єдину прийнятну систему маркування аудіовізуального контенту, орієнтованого на певну вікову аудиторію. До комісії увійшли представники різних урядових та професійних організацій. Це дає змогу забезпечити комплексний підхід до захисту дітей у медіа.
Греція нещодавно ухвалила закон, який зобов’язує підготувати кодекси поведінки для всіх програм і реально працювати саме за цим кодексом.
У Бельгії є два регулятори – у франкомовній спільноті CSA і фламандський медіарегулятор VRM. При CSA діє консультативний комітет, який є співрегулівним органом, що розробляє правила поведінки на платформах. До його складу входять два представники платформ спільного доступу до відео. Фламандський медіарегулятор підготував, розробив і нещодавно опублікував етичний кодекс для бельгійських блогерів. Він передусім стосується саме відеоблогів.
Нідерланди – це країна, в якій дуже ретельно працюють із темами захисту дітей в медіа. Тут діє окремий інститут, який займається цією проблематикою. Ухвалено, що платформи спільного доступу до відео повинні мати кодекс поведінки. Ці кодекси контролюються спільним регулюванням і затверджуються на спільних засіданнях.
Італія – хоча у цій країні не було створено жодної платформи спільного доступу до відео, регулятор AGCOM ухвалив постанову про посилення захисту неповнолітніх в інтернеті. Відповідно до її вимог можна повідомляти регулятор про шкідливі для дітей відео, що мають бути видалені упродовж 5 робочих днів. Про цю постанову було повідомлено Європейську Комісію, вона набуває чинності 2024 року. Важливість цього документа полягає в тому, що можна активувати втручання AGCOM не лише для платформ спільного доступу до відео, що створені в Італії, а також і для платформ, заснованих в іншій країні ЄС. При підготовці цього документа велику роль відіграло спільне регулювання і залученість платформ спільного доступу до відео до розробки тексту і його впровадження.
Також у 2024 році після тривалих публічних консультацій AGCOM ухвалив регламент, що регулює діяльність інфлюенсерів. Очікується, що впливові особи повинні будуть дотримуватися італійських положень щодо захисту неповнолітніх. Цей документ можна буде застосовувати незалежно від створення онлайн-платформи, оскільки воно стосується особи, яка провадить свою впливову діяльність на платформі спільного доступу до відео. AGCOM також підкреслив важливість спільного регулювання, завдяки якому є змога швидко й ефективно виявляти впливових осіб.
Загалом дані опитування ERGA свідчать про те, що і державне регулювання, і саморегулювання медіа, і спільне регулювання розвиваються паралельно, хоч кожна країна має свої особливості.
Саморегулювання і співрегулювання дозволяють державам-членам і контент-платформам розподіляти відповідальність за встановлення та впровадження стандартів без необхідності прямого втручання уряду. Ефективність спільного регулювання і саморегулювання залежить від зобов’язань компаній і їх прийняття громадськістю та зацікавленими сторонами.
