Європейська аудіовізуальна обсерваторія (ЄАО) опублікувала новий Звіт (IRIS Extra) «Правила іноземної медіа-власності в Росії». Автор звіту, представник Московського державного університету ім. Ломоносова Дмитро Голованов, розпочинає дослідження з 90-х років, коли обмеження на іноземну власність на російські медіа було відносно слабким.
Оскільки російська медіа-індустрія стрімко процвітає з початку 90-х років, іноземні інвестори плекають надії щодо отримання певної частки «медійного пирога». Російський кіноринок став одним із найбільш динамічних у Великій Європі[1]: російська кіноіндустрія нещодавно відзначилась появою виробництва блокбастерів[2] для міжнародного показу, і відгуки про їх художню цінність досить хороші. Кількість аудіовізуальних послуг на замовлення в Росії також зростає. Здавалося, що це ідеальна можливість для розміщення іноземних інвестицій у динамічному медіа-ландшафті Росії. Але як російська влада сприймає таку ситуацію? І як саме законодавство РФ захищає національні медіа від небажаного впливу – як фінансового, так і політичного?
У Звіті ЄАО йдеться про те, що коли у 90-і роки обмеження на іноземну власність на російські медіа було відносно слабким, це призвело до значного зростання кількості іноземних компаній на російському телевізійному ринку, особливо наприкінці 90-х.
Другий розділ Звіту акцентує увагу на першій хвилі змін у російському законодавстві у сфері ЗМІ, спрямованих на ситуацію того часу. Відповідні зміни починають вносити на федеральному рівні (2001 рік), наприклад, стосовно визначення кола осіб, які не можуть бути засновниками російських телеканалів.
У розділі третьому документа проаналізовано створення певної категорії суб’єктів під загальною назвою «стратегічні компанії», які покликані захищати національну безпеку у сфері медіа. Будь-яка зміна власності, приватизація тощо такої категорії компаній відповідно до законодавчих положень може здійснюватися лише за попереднім дозволом Президента РФ. З 2008 року компанія, що здійснює телерадіомовлення в окрузі, де проживає більше ніж половина населення регіону, автоматично отримує категорію «стратегічної». У зв’язку із набуттям такого статусу компанія повинна обов’язково інформувати відповідні антимонопольні органи РФ, тільки-но 5% або більше акцій компанії отримають іноземні суб’єкти. Для продажу 50% і більше акцій «стратегічної компанії» треба отримати дозвіл від антимонопольних органів РФ.
Четвертий розділ охоплює 2014 рік і характеризується періодом реформування питання іноземних капіталовкладень у медіа-ландшафт Росії. Були введені жорсткі правила на законодавчому рівні, які забороняли будь-яку іноземну участь на рівні засновника або члена редакційної колегії в російських медіа. Реформа торкнулася від 35 до 50% усіх медіа країни. Такі заходи призвели до того, що деякі іноземні компанії продали всі свої активи і повністю залишили російський ринок. Деякі ж просто зменшили свою участь у російських медіа-активах до 20%.
У п’ятому розділі дослідження розглянуто обмеження, накладені на дослідницькі організації медіа-ринку та послуги відео на замовлення. У липні 2016 року було введено в дію Закон РФ «Ant-TNS», згідно з яким дослідження ринку, в тому числі вимірювання аудиторії, здійснюється тільки державними уповноваженими компаніями.
Докладний огляд нововведень щодо повідомлення про будь-яку участь іноземного капіталу в діяльності медіа (грудень 2015 рік) міститься у шостому розділі Звіту, а в заключній частині (розділ 7) документа простежується послідовність політики Росії від 2001 року і до наших днів, акцентуючи спрямованість сучасної політики РФ у бік інтернету, трансграничних потоків контенту тощо.
[1] Велика Європа – назва сукупності країн на Заході Євразії, які історично, географічно, культурно, мовно, світоглядно чи політично пов’язані з поняттям Європа.
[2] Блокбастер (англ. Blockbuster, синонім англ. A movie: кіно категорії «А») — термін щодо дуже успішних, високобюджетних вистав і кінофільмів. Термін походить від театрального жаргону у Великій Британії.
