Нецензурна лексика, сцени насильства, булінг, страждання і приниження людської гідності, використання гендерних стереотипів, але часом і буденні картинки сімейного затишку – теми, які можуть нести загрозу психічному здоров’ю дітей та підлітків. Як уникнути медіатравматизації у новинах та чому гендерна чутливість – не просто тренд, а необхідність – обговорили учасники заходу в рамках проєкту «Компетентні медіа – демократичне і толерантне суспільство».
4 березня у приміщенні Національної ради були презентовані рекомендації для медіа щодо недопущення використання гендерних стереотипів у дитячому контенті і запобігання медіатравматизації дітей. До їх створення долучилися ГО «Жінки в медіа» і фахівці Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України.
До участі у заході були запрошені представники суб’єктів у сфері медіа, громадських об’єднань та організацій, державних органів, що опікуються правами дітей, фахові психологи.
Модераторка обговорення, відповідальна секретарка, членкиня Національної ради, голова Робочої групи зі створення правил захисту дітей в медіа Олена Ніцко нагадала, що, коли ми говоримо про всі ризики для дитячої аудиторії, коли медіа висвітлюють чутливі теми, важливо, щоби вони наприкінці будь-якого сюжету, матеріалу давали контактну інформацію, телефони гарячих ліній, психологів та груп підтримки.
«Дитиноцентричність – це наш головний лозунг під час підготовки матеріалів. Щоби і родина, і дитина не відчували себе один на один із якимись травмами, горем, яке вони пережили. Це дуже важливо», – наголосила Олена Ніцко.
Усі учасники зустрічі й автори рекомендацій зійшлися у думці, що журналісти у своїх дописах і сюжетах мають завжди пам’ятати, що їх дивляться і читають діти. І наше сьогодення таке, що навіть мирні та буденні картинки про сім’ю можуть травмувати. Унаслідок подій, постійних тривог у дітей виникають дуже сильні стресові реакції, якого б віку вони не були.
«Війна змінила майже весь звичний порядок подій, і сьогодні навіть нормальні картинки, коли ми показуємо звичайну сім’ю – тата, маму, бабусю, – також можуть бути руйнівними, тому що ця картинка в багатьох родинах з порожніми місцями там, де були постаті наших рідних», – наголосила голова Національної ради Ольга Герасим’юк у своєму вступному слові.
Голова медіарегулятора уточнила, що робота над напрацюваннями запобіжників, які захищатимуть дитячу психіку від вразливої медійної інформації, триває вже не перший рік. Нині діти дуже активно споживають інформацію із медіаресурсів, тому важливо дбати про їхній захист у медіапросторі. Це актуально ще й з огляду на регулярні інформаційні атаки, що відбуваються в нашому інформаційному просторі.
«Маємо особливо взятися за гігієну і за сильну медійну підтримку суспільства. Медіа повинні допомогти суспільству вистояти у цей тяжкий час, і нас ніщо не повинно зупиняти задля продовження цього нашого діалогу для підтримки і розбудови безпечного, толерантного інформаційного суспільства в Україні. Нам потрібно імплементувати нові законодавчі норми щодо захисту дітей у медіа», – зауважила Ольга Герасим’юк.
Саме тому, за словами очільниці регулятора, слід докласти максимальних зусиль, щоби зробити медіаресурси якомога безпечнішими. «Сьогодні перед нами дуже важкі завдання, але ми їх повинні долати. Фокусуючись на своїх редакційних завданнях, весь час маємо про це думати – про психіку, особливо психіку дітей, зберігати свій спокій, тому що ми впливаємо на своїх дітей», – додала вона.
Гендерні питання і питання захисту дітей у медіа не сходять з порядку денного європейських регуляторів. На цьому наголосила присутня на презентації народна депутатка, заступниця голови Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, голова підкомітету з питань інформаційної політики та євроінтеграції Євгенія Кравчук.
За її словами, досвід України у напрацюванні рекомендацій щодо запобігання медіатравматизації дітей та недопущення використання гендерних стереотипів сьогодні дуже корисний і потрібний для світової спільноти, адже вона його не має.
«Ми, фактично, не тільки стаємо лідером вільного світу, але й ще, однозначно, робимо те, що хтось робить уперше. І ми можемо цим досвідом ділитися – про травматизацію дітей, про мільйони дітей, які живуть в умовах війни. Однозначно немає такого досвіду в інших країнах… Ми – донори цього досвіду і боротьби з дезінформацією, і роботи в умовах воєнного стану», – наголосила народна депутатка.
Долучилася до обговорення онлайн радниця – уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук. Вона сконцентрувала увагу на важливості перевіряти контент при підготовці рекомендацій методом простого опитування дітей. Адже там, де дорослі не бачать проблеми, іноді саме діти можуть помітити гендерний дисбаланс та використання стереотипів.
«Діти розуміються. Для них справді важливо, коли ми збалансовані. Вони оцінюють усе, що ми говоримо і бачать наші помилки. Тому закликаю – усе, що ми створюємо і хочемо зрозуміти, що про це думають діти, давайте запитувати у них», – наголосила Герасимчук.
Презентація рекомендацій для медіа
Під час дискусії відбулася презентація рекомендацій для медіа. Голова правління ГО «Жінки в медіа» Ліза Кузьменко представила презентацію, яка стосується недопущення використання гендерних стереотипів у медіа для дітей і про дітей.
Рекомендації щодо гендерно чутливого підходу в медіа для дитячої аудиторії
Вона нагадала, що коли ми говоримо про гендерно чутливий підхід, то передусім опираємося на Закон України «Про медіа», який говорить про те, що захист користувачів інформації, особливо дітей від шкідливого контенту, – це пряма державна політика. Також в Україні є саморегуляція, тобто Кодекс етики українського журналіста. Його стаття 18 каже про те, що журналісти мають бути особливо обережними, коли вони пишуть про дітей. Що це означає? Мають бути обґрунтовані підстави, коли журналісти говорять про неповнолітніх дітей. Потрібна обов’язково згода або батьків, або опікунів. Неприпустимим є розкриття дітей.
Ліза Кузьменко зауважила, що дуже важливо, що такі актуальні питання для суспільства медіарегулятор вирішує у синергії із громадськими організаціями та медіа. Також експертка уточнила, що в законодавстві закріплено, що дитиною вважається особа до 18 років. Тобто це особа, яка не досягла повноліття. При цьому до 14 років – це малолітня особа, а у віці від 14 до 18 – це неповнолітні особи.
«Відповідно, я думаю, що коли органи співрегуляції будуть робити маркування контенту, вони теж можуть опиратися на чинне законодавство», – вказала представниця громадської організації.
Вона також звернула увагу на те, що уникати поширення стереотипів у медіа не лише можна, а й треба, тому що світ змінюється і змінюються уявлення, звичаї та світогляд людей.
Також через те, що війна диктує певні правила, експертка запропонувала ввести термін «соло мама», а не «мама одиначка». Через війну це явище стало поширене – жінка, яка виховує дитину одна. Має бути повага в медіа до різних типів сімей.
Любов Найдьонова, президентка Української асоціації медіапсихологів та медіапедагогів, яка брала участь у заході онлайн, презентувала рекомендації для медіаіндустрії «Як запобігти медіатравматизації дітей в умовах війни», розроблені фахівцями Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України.
Медіапсихологиня вважає, що повністю здолати стереотипи складно, але важливо подолати наслідки посттоталітарного впливу, які проявляються у гендерних питаннях.
«Гендерні питання – вони є питаннями подолання постколоніальної, посттоталітарної свідомості і її залишків в Україні. Тому що традиційно українська нація має рівноправність, і це відображено в історичних дослідженнях, і в культурних дослідженнях. Тому цей аспект дуже важливо тримати в полі зору, коли ми говоримо про гендерні аспекти», – уточнила Любов Найдьонова.
Психологи, експерти закликають медійників відповідально ставитися до висвітлення таких тем, максимально враховувати негативні ефекти в дитячої аудиторії, вони детально і зрозумілою мовою описані в рекомендаціях.
Зокрема, Любов Найдьонова наголосила, що велика кількість українських дітей зазнали досвіду безпосереднього впливу зброї (обстріли, бомбардування, вибухи). А отже, для них існує великий ризик повторної травматизації, яка відбувається, коли дитина сприймає медіаповідомлення. Вона може повторно переживати стани, характерні для ситуації безпосередньої небезпеки.
За оцінками батьків, 75% українських дітей мають безпосередній досвід війни (як мінімум дитина чула вибухи), а ретравматизація посилює стрес і погіршує психоемоційний стан дитини, збільшує симптоми посттравматичного стресового розладу (зокрема 40% дітей мають порушення сну, 12 – 16% боялися спати після того, що побачили на екрані). У дітей виникає відчуття безпомічності, безнадійності, втрати майбутнього або бачення його лише з позиції негативних очікувань.
Саме тому медійники мають практикувати чутливий підхід при підготовці контенту, виконувати інформаційну функцію, але не спричиняти медіатравмування.
Дані досліджень та рекомендації будуть надані компаніям для використання.
