Член Національної ради Олександр Бурмагін 11 – 13 лютого взяв участь у Міжнародній конференції з управління цифровими платформами, що відбулась у Преторії, Південна Африканська Республіка. Захід став третім з організованих у рамках Глобального форуму мереж (GFN) майданчиків, що мають на меті забезпечити формування і реалізацію політик регулювання цифрових платформ, заснованих на мирі, правах людини, довірі та взаємодії.
Конференція відбулася на виконання глобальної ініціативи ЮНЕСКО «Інтернет для довіри» і була присвячена аналізу впровадження Керівних принципів ЮНЕСКО з управління цифровими платформами (ухвалені 2024 року в Дубровнику) та пошуку рішень, аби цей документ запрацював у загальних масштабах.
Учасники наголосили, що цифрові платформи давно вийшли за межі окремих країн і суттєво впливають на світові інформаційні процеси. Тому відповідати на виклики лише національними інструментами вже недостатньо. Існує потреба в узгодженому міжнародному регулюванні, яке не залежало б від політичної кон’юнктури чи готовності платформ дотримуватися законодавства лише в економічно привабливих юрисдикціях. Водночас таке регулювання обов’язково має гарантувати і захищати права користувачів.
У Індонезії, наприклад, ухвалення гайдлайну ЮНЕСКО з рекомендаціями щодо цифрового врядування викликало активний інтерес уряду та громадянського суспільства, почали з’являтися асоціації для контролю платформ. Водночас є побоювання щодо формування асиметрії джерел інформації, адже пошукові алгоритми ШІ видають інформацію без посилань на першоджерела, що загрожує виживанню локальних медіа і загалом зменшенню медійного ландшафту.
У Південно-Африканській Республіці теж із 2021 року почались активні дискусії щодо розвитку цифрового врядування. Фактично законодавства у цій сфері не було, почали з інструментів «м’якого права» – «білих книг» щодо регулювання платформ, питань захисту приватного життя, свободи вираження, ШІ, протидії фейкам. На сьогодні в пріоритеті – повноцінна, системна законодавча реформа у цифровій сфері.
Значну частину обговорення становили питання, пов’язані з розвитком штучного інтелекту, алгоритмічних систем і цифрової реклами. Ці технології створюють додаткові ризики для свободи вираження поглядів, доступу до інформації та інформаційного суверенітету держав. Саме тому регуляторам важливо посилювати аналітичні спроможності, запроваджувати системи оцінки ризиків і розробляти чіткі протоколи дій на випадок кризових ситуацій.
Кілька спікерів зазначили, що формування політики у сфері цифрового регулювання потребує якісних досліджень і доказової бази. Такий підхід може забезпечити обґрунтованість рішень та їхню ефективність у довгостроковій перспективі. У контексті перспективи не менш важливим завданням є постійний розвиток цифрової грамотності населення. І саме регулятори могли б бути лідерами у цьому напрямі.
Європейський акт про цифрові послуги (Digital Services Act), наголошувалося на заході, не може бути просто скопійованим у національні законодавства. Він встановлює чіткі зобов’язання для платформ щодо прозорості, модерації контенту та управління ризиками, однак реалізація цього потребує наявності цілої «екосистеми» з координаторів – державних органів, досвідчених неурядових організацій, експертів з академічних кіл, ефективної міжнародної взаємодії тощо.
Забезпечення чесних і демократичних виборчих процесів у цифровому середовищі, прозорість політичної реклами, – теж були частиною дискусії на форумі. Серед найбільш актуальних викликів – протидія анонімним бот-мережам, низький рівень співпраці з платформами і необхідність створення спеціалізованих інструментів моніторингу.
Про український досвід протидії інформаційній агресії після 2014 року та повномасштабного вторгнення 2022 року в панелі «Забезпечення стійких цифрових інформаційних екосистем у часи кризи» розказав Максим Дворовий, старший юридичний радник ГО «Лабораторія цифрової безпеки». Він наголосив, що будь-яка цифрова екосистема спирається на базову інфраструктуру – передусім на електроенергію, і тому важливо чіткіше окреслити положення міжнародного гуманітарного права щодо захисту критичної інфраструктури. Адже в Україні наразі в деяких регіонах люди мають світло лише кілька годин на добу, і вільний доступ до інформації стає неможливим або перестає бути пріоритетом взагалі.
Експерт також поділився тим, як Україна послідовно, із 2014 року і вже під час дії воєнного стану, вдосконалювала механізми захисту інформаційного простору. У тому числі на базі Закону України «Про медіа» і з балансуванням необхідності ефективного захисту безпекових інтересів держави та забезпеченням дотримання міжнародних стандартів свободи слова. Водночас ефективна взаємодія із глобальними платформами залишилась проблемою, оскільки їх провайдери не готові до активної і системної співпраці.
За підсумками форуму очікується ухвалення «Преторійських принципів» для покращення імплементації рекомендацій ЮНЕСКО. Вони мають сприяти посиленню міжнародної координації, зміцненню незалежності регуляторів і розвитку партнерства між урядами, платформами і громадянським суспільством.
