25 квітня в Національній раді відбувся семінар «Захист неповнолітніх від шкідливого контенту в медіа», організований за сприяння проекту Ради Європи «Зміцнення свободи медіа та створення системи Суспільного мовлення в Україні». У його рамках експерти із Нідерландів і Литви розповіли про досвід європейських країн у визначенні контенту, що може шкодити фізичному, психологічному та моральному розвитку дітей, а також практики регулювання цього питання в різних країнах.
Відкриваючи захід, голова Національної ради Юрій Артеменко зауважив, що регуляторний орган спільно з індустрією та громадськістю вже зробили перші кроки, підписавши спільний акт узгодження, що стосується роботи з дітьми, які зазнали сексуального насильства. Однак це не єдина тема, яка потребує уваги, тож Юрій Артеменко сподівається що крок за кроком будуть охоплені всі аспекти, що стосуються захисту прав дітей у ЗМІ.
Зі свого боку голова Офісу Ради Європи в Україні Мортен Енберг зауважив, що ця міжнародна інституція приділяє велику увагу захисту неповнолітніх, особливо якщо йдеться про медіапослуги і послуги в Інтернеті. Він також нагадав про ухвалену в січні 2016 року Комітетом Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики Стратегію розвитку законодавства України з питань свободи слова та діяльності ЗМІ. Відповідно до неї Національна рада має затвердити характеристики інформації, що може завдати шкоди дитині, розподіл дітей у вікові групи та критерії класифікації передач залежно від рівня їх впливу на дітей певної вікової групи, зразки та вимоги до показу графічних попереджень тощо. «Ми вважаємо, якщо подібні документи будуть ухвалені, буде краще здійснюватися нагляд за телерадіомовленням», – висловився Мортен Енберг.
Керівник робочої групи зі створення правил захисту дітей в медіа, перший заступник голови Національної ради Ольга Герасим’юк стисло нагадала про пройдений робочою групою шлях і завдання, як нині стоять перед нею. Вона подякувала Офісу Ради Європи за організацію семінару, який матиме для вітчизняних фахівців велике практичне значення, а також спонукатиме до ще активніших дій у напрямі вироблення достатніх механізмів захисту дітей у ЗМІ.
Досвідом регулювання питання захисту дітей у медіа в Нідерландах і про особливості практик у Німеччині, Франції, Бельгії, Великій Британії, Італії, скандинавських країнах тощо ділилися Марсель Бецель, радник з питань зовнішніх відносин та консалтингу Регулятора з питань медіа Нідерландів. Керівник відділу регулювання та нагляду Комісії Литви з питань радіо та телебачення Мартинас Лукошевічіус розповів про форми і методи регулювання шкідливого для дітей контенту в Литовській Республіці.
За словами експертів, у багатьох європейських державах питанням захисту дітей від шкідливого контенту опікуються серйозно. Воно стає предметом зацікавлення не лише державних органів, а й різноманітних само- і співрегулівних ініціатив. При цьому значна увага приділяється не лише традиційним медіа, а й нелінійним послугам, послугам на замовлення, тобто є норми, які регулюють доступ до шкідливого контенту в Інтернеті. Тут йдеться як про часові розділи, вікові градації, використання маркувальних знаків, так і про технічні обмеження доступу. Нині, повідомив Марсель Бецель, в Європі напрацьовуються пропозиції щодо змін до Директиви про аудіовізуальні медіапослуги, відповідно до яких пропонується регулювати інтернет-відеоплатформи, наприклад Youtube. Так, платформи отримають нові зобов’язання і повинні будуть запропонувати адекватні заходи, щоб не було розпалювання ворожнечі, дискримінації тощо. Редакційної відповідальності не буде, але мають бути вжиті системні засоби захисту, щоб можна було позначати шкідливий контент або поскаржитися на нього. До речі, у багатьох країнах Європи використовують механізм, так би мовити, активного глядача, за допомогою небайдужої позиції якого вдається реагувати і маркувати контент. Він зауважив, що, незважаючи на зростання послуг відео на замовлення, значну роль у захисті дітей відіграють часорозділи для лінійного контенту. А деякі країни забороняють особливо шкідливий контент або застосовують часорозділ і в межах послуг на замовлення.
Марсель Бецель назвав також тенденції, що спостерігаються останнім часом у країнах розвиненої демократії. Великі мовники, які давно працюють на ринку, використовують власні можливості, коли йдеться про захист дітей. Вони прагнуть до стандартів більш високого рівня, беручи за приклад кращі міжнародні ініціативи. Захист дітей розглядається ними як послуга, на яку може розраховувати їхній глядач, а не як законодавче зобов’язання, котре вони мають виконувати. Відповідно формується нове бачення, яке змінює підходи до трансляції безпечного для дітей контенту.
Учасникам семінару цікаво було почути, у який спосіб європейські регулятори визначають шкідливість того чи іншого продукту, які критерії визначені для зарахування тієї чи іншої продукції до такої, що може завдати шкоди дітям. Для більшості європейських країн ідентифікація шкідливого контенту відбувається за такими показниками: контент, що відображає певні ступені або види насильства та еротичних, сексуальних або порнографічних сцен. Для багатьох країн це також використання образливої чи неприйнятної мови, специфічні ефекти, як-от зловживання наркотиками і алкоголем, страх, дискримінація, небажана поведінка, куріння, агресія і такий спосіб подання матеріалу, що суперечить загальним почуттям. Беруться до уваги також контекст і функції аудіовізуального матеріалу, його інтенсивність і передбачуваний вплив, тривалість показу тощо. Майже всі країни класифікують шкідливий контент за віковими показниками.
Попри те, що в багатьох країнах правові норми не містять конкретних визначень, а радше узагальнені, окремі законодавства, наприклад Німеччини, Литви, пропонують розширений підхід до визначення критеріїв можливої шкоди. Напрацювання останньої країни для України особливі цікаві, оскільки обидві держави вийшли з пострадянського простору.
Мартинас Лукошевічіус докладно розповів про «Закон про захист неповнолітніх від шкідливого впливу публічно доступної інформації», який було ухвалено 2002 року за ініціативи уряду. Тоді в ньому було визначено 10 критеріїв інформації, що чинить шкідливий вплив на неповнолітніх. Із подальшими змінами 2006 і 2010 років кількість таких критеріїв зросла до 19. За словами пана Мартинаса, робота над цим нормотворчим актом триває і далі.
Колеги з Європи також поінформували про розвиток проектів із медійної та інформаційної грамотності. Так, у Литві ця робота відбуватиметься за підтримки скандинавських країн. Очікується, формування команди тренерів, які навчатимуть медіаграмотності, організація регіональних освітніх центрів, проведення семінарів, оновлення навчальних програм тощо. Концепцію медійної та інформаційної грамотності включено в освітнє законодавство Литви.
Медіаграмотністю в Нідерландах займаються понад 400 організацій, однак провідна роль тут належить п’ятьом, серед яких – суспільний мовник. Також у країні створено Експертний центр медіамудрості, який проводить кампанії з інформування громадськості, експертизи та дослідження, стежить за розвитком, повідомляє про тенденції, а відтак може давати рекомендації суспільству, уряду й управлінцям.
Досвід, представлений Марселем Бецелем і Мартинасом Лукошевічіусом, буде використаний членами робочої групи, що створена при Національній раді і опікується виробленням правил захисту дітей у медіа, при напрацюванні критеріїв визначення шкідливого для дітей контенту.
На семінар були запрошені представники медіагруп, громадських організацій та психологи, що входять до складу робочої групи.