До Національної ради надходить багато звернень із проханням надати висновки щодо відповідності рекламних матеріалів вимогам соціальної реклами для розміщення їх на зовнішніх носіях – білбордах, сітілайтах, фасадах будівель, транспорті тощо. Зважаючи на це, роз’яснюємо основні положення законодавства і звертаємо увагу заявників на таке.
Національна рада відповідно до статті 90 Закону України «Про медіа» здійснює нагляд і контроль за тим, як суб’єкти у сфері медіа дотримуються вимог Закону України «Про рекламу» щодо порядку поширення (розповсюдження) реклами та спонсорства.
Стаття 27 Закону України «Про рекламу» визначає, що регулятор має повноваження здійснювати контроль за дотриманням рекламного законодавства у медіа незалежно від форми власності.
Соціальна реклама, замовлена органами державної влади або органами місцевого самоврядування (чи їх посадовими особами), обов’язково має отримати висновок Національної ради щодо відповідності законодавчим вимогам до соціальної реклами (стаття 12 Закону України «Про рекламу»).
Так само, якщо рекламодавцем є інший суб’єкт, і в нього виникає сумнів щодо того, чи підпадає його реклама під визначення соціальної, він може звернутися до Національної ради для отримання відповідного висновку. Це не є обов’язковим, але дозволяє уникнути ризиків, пов’язаних із неправильною кваліфікацією рекламного контенту.
Водночас звертаємо увагу, що Національна рада не наділена повноваженнями регулювання процесу розміщення зовнішньої реклами. Вона не погоджує і не видає дозволів на розміщення рекламних матеріалів на вулицях міст, будівлях, спорудах чи інших носіях. Законодавством також не передбачено повноваження медіарегулятора щодо погодження розміщення реклами на транспорті. Це питання також поза межами його компетенції.
Порядок розміщення зовнішньої реклами
Зовнішня реклама згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про рекламу» – це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях (рекламоносіях), які можуть бути встановлені на відкритій місцевості, зовнішніх стінах будинків, спорудах, елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною доріг тощо.
Реклама на транспорті – окрема категорія. Її розміщення регулюється статтею 18 Закону України «Про рекламу» й потребує погодження лише з власниками транспортних засобів або уповноваженими органами (особами).
Що стосується розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах, то згідно зі статтею 16 Закону України «Про рекламу», дозвіл надають відповідні виконавчі органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради). Поза межами населених пунктів – обласні державні адміністрації. А на території Автономної Республіки Крим – Рада міністрів АРК.
Порядок оформлення таких дозволів визначається відповідними органами на основі Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067.
Отже, Національна рада надає висновки щодо відповідності рекламних роликів вимогам до соціальної реклами в межах визначених законом повноважень. Обов’язковість такого висновку стосується лише випадків, коли рекламу замовляє орган державної влади чи місцевого самоврядування. В інших випадках звернення є правом, але не обов’язком.
Медіарегулятор не погоджує і не видає дозволів для розміщення зовнішньої реклами, зокрема на рекламу на транспорті.
Рекомендуємо рекламодавцям і розповсюджувачам дотримуватися чинного законодавства, щоб уникнути порушень і непорозумінь.
