Під час воєнного стану питання протидії дезінформації для України постає з особливою актуальністю, адже вкиди рф стали одним із ключових інструментів ворожої боротьби. Як вберегти інформаційний простір від російських атак – головна тема круглого столу «Протидія дезінформації в період воєнного стану». До обговорення долучилася директорка департаменту контролю, аналізу, стратегічного та регіонального розвитку апарату Національної ради Маріна Ткачук та начальник відділу аналітичної роботи Дмитро Швидченко.
Практично щоденно українське суспільство зіштовхується з масованими інформаційними атаками, метою яких є дестабілізація ситуації в країні, дискредитація державних інституцій, підрив довіри громадян та маніпулювання громадською думкою. Тому вироблення ефективних механізмів протидії дезінформації нині актуальне, як ніколи. Присутні на круглому столі експерти у сфері інформаційного права, науковці та представники державних органів наголосили, що вся інформація, яка розповсюджується в медіа, має бути достовірною та ретельно перевірятися.
Основною метою заходу стала розробка комплексного підходу до протидії дезінформації в умовах воєнного стану через:
- аналіз чинного законодавства України та міжнародних стандартів у сфері боротьби з дезінформацією;
- обговорення судової практики щодо захисту осіб, які постраждали від поширення фейків та маніпулятивної інформації;
- напрацювання алгоритмів правового реагування на випадкові інформаційні атаки, в тому числі проти адвокатів та їхніх клієнтів;
- розгляд кращих міжнародних практик боротьби з дезінформацією та можливості їх імплементації в українську правову систему;
- посилення співпраці адвокатів з державними органами, медіа та фактчекінговими організаціями для ефективного захисту прав громадян.
Для українського законодавства досі залишається проблемним питання чіткого визначення поняття «дезінформація», що водночас ускладнює процес притягнення до відповідальності, яка передбачена за умисне поширення неправдивої маніпулятивної інформації. Присутні дійшли згоди, що слід розрізняти види інформації:
- Недостовірна
- Неправдива
- Фейкова
«Уже давно на міжнародному рівні ці три поняття визначені і ними користуються, в національному ж законодавстві їх досі немає. Але усі ці поняття мають пряме відношення до одного слова – дезінформація. Тільки треба розрізняти, у чому вона полягає. Щоби ефективно протидіяти дезінформації як явищу, на законодавчому рівні має з’явитися юридичне визначення цього терміну», – зазначила модераторка заходу голова Комітету НААУ з питань захисту прав людини Ганна Колесник.
Під час обговорення теми державних засобів реагування на поширення дезінформації Маріна Ткачук поділилася досвідом Національної ради, яка здійснює нагляд за суб’єктами у сфері медіа.
«Якщо ми фіксуємо вебсайти, на яких поширюється дезінформація, і вони належать суб’єктам у сфері медіа, які пройшли реєстрацію в Національній раді, ми можемо вживати заходи реагування: штраф, анулювання і заборона поширення онлайн-медіа на території України. Але якщо немає змоги встановити, хто стоїть за конкретним медіа, то Національна рада взаємодіє зі Службою безпеки України (СБУ). Ми направляємо до СБУ інформацію за результатами проведених нами моніторингів для вжиття заходів реагування щодо блокування доступу до зазначеного вебсайту», – розповіла директорка департаменту медіарегулятора.
Однією з тем обговорення на круглому столі також стало питання заходів реагування до журналістів, які порушують правила журналістської етики. Маріна Ткачук наголосила, що це питання компетенції Комісії журналістської етики, але Національна рада розробляє рекомендації щодо поширення інформації та висвітлення у медіа певних тем.
«Національна рада звертається до медіа, збирає круглі столи, проводить обговорення, зокрема щодо того, аби журналісти не перепоширювали неправдиві новини, які російська агентура умисно вкидує в інформаційний простір України. Ми постійно наголошуємо на необхідності ретельно перевіряти достовірність інформації, адже використовуючи в роботі неперевірені анонімні канали й сумнівні ресурси як основні джерела інформації, журналіст несвідомо може допомагати державі-агресорці розповсюджувати дезінформацію і російську пропаганду й у такий спосіб завдавати шкоди українському суспільству», – наголосила директорка департаменту.
Також медіарегулятор проводить зустрічі і круглі столи в регіонах, роз’яснює журналістам, як дезінформація проникає в український інформаційний простір та як їй протидіяти.
«Але, як медійний регулятор, ми не можемо втручатися в роботу суб’єкта у сфері медіа і вказувати, яку інформацію транслювати, а яку не транслювати. Рекомендації, кодекси, які напрацьовує Національна рада, мають бути допоміжними та певними орієнтирами в роботі медіа», – зазначила Маріна Ткачук.
До відома, відповідно до Закону України «Про медіа» Національна рада реалізує заходи щодо заборони поширення на території України сервісів держави-агресора. Зокрема, регулятор затвердив та оновлює Перелік аудіовізуальних медіасервісів на замовлення та сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів держави-агресора (далі – Перелік). Після того, як певний сервіс внесено до Переліку, доступ до нього на території України підлягає обмеженню. Наразі до Переліку внесено 27 сервісів держави-агресора, й постійно триває робота з його оновлення.
Захід став платформою для обговорення проблемних питань та розробки рекомендацій, що сприяють зміцненню інформаційної безпеки України та посиленню правового механізму протидії дезінформації.
Ініціатором круглого столу став Комітет НААУ з питань захисту прав людини (Секція з питань захисту персональних даних та права на доступ до інформації). Співорганізатором заходу є Комітет НААУ з питань інформаційної політики та взаємодії із засобами масової інформації.
