Інструменти, які є наявними і які може додатково запропонувати законодавець для кращої протидії дезінформації, зібралися обговорити учасники круглого столу «Свобода слова чи свобода брехні: факти чи фейки». 21 травня його організував Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова. Участь у заході взяли народні депутати, представники правоохоронних органів, аналітичних центрів, громадських організацій, Національну раду на ньому представляв перший заступник голови Національної ради Валентин Коваль.
Росія веде масовану і часом ефективну інформаційну війну проти України, використовуючи найрізноманітніші засоби. Наша країна має з цим боротися, бо для нас «це питання виживання». «Ми точно маємо протидіяти злочинним намірам зруйнувати нашу з вами незалежність», – наголосив у вступному слові голова парламентського комітету Ярослав Юрчишин. Міжнародні стандарти при цьому можуть слугувати для України лише вказівниками, адже європейські країни не мають відповідей на виклики, з якими нині стикається наша держава. Напрацювання таких механізмів не має зачепити свободу слова.
«Ми – демократична країна. Ми справді віримо, що механізмами свободи слова і відповідальності ми можемо добитися нормального балансу інформації», – додав він.
Ключовою помилкою є розуміння дезінформації як завершеного, доконаного явища, що позначається іменником, зауважив Валентин Коваль. Натомість в англійській мові і документах ЄС слово «disinformation» використовується як «дезінформування», тобто створення, представлення та розповсюдження оманливої інформації, і означає дію, процес, явище у розвитку. Отже, дезінформування – це дія, що складається з декількох етапів, і боротьба з ним також передбачає достатньо різноманітні дії, не тільки розвінчування брехні.
Саме зміна фокусу уваги і боротьби з дезінформації на дезінформування дасть змогу перейти від рівня фіксації та розвінчування до нового рівня протидії.
Одним з елементів такої протидії, на думку Валентина Коваля, має стати якісна проукраїнська актуальна і вчасна інформація. Людина, вважає Коваль, не може сприймати необмежену кількість інформації. Тож цей цінний обмежений ресурс має бути наповненим якісною різноманітною інформацією, щоб для дезінформування залишалося все менше часу. Дотичним тут є питання довіри до медіа.
Валентин Коваль також звернув увагу на проблему тривалості судових слухань. Тож необхідно «максимально пришвидшити процедури судової системи, щоби справи із захисту інформаційного простору не розглядалися роками», – сказав він.
Крім того, необхідно повернути в площину розробки проєкт закону про протидію дезінформації, що напрацьовувався Міністерством культури, молоді та спорту кілька років тому, виокремити в ньому корисні й раціональні речі, що можуть бути використані за нинішніх обставин, і рухатися в бік його прийняття.
У процесі обговорення звучали пропозиції про потребу визначення відповідальності за використання бот-мереж і ботоферм, встановлення на державному рівні правил роботи ІТ-гігантів та зв’язку з ними. Необхідним є чітке правове регулювання, що дало би змогу правоохоронним органам використовувати конкретні норми і доводити справи до суду.
Говорили і про співпрацю зі світовими країнами у протидії дезінформації та пропаганді. Бо нині, як зауважив GR-радник програми USAID «RАДА: наступне покоління» Андрій Шевченко, росія не веде окремі інформаційні війни з різними країнами. А веде інформаційну війну в усьому світі. Тому заходи протидії можуть бути спільними. Для прикладу, країни Балтії висловлювали готовність зі свого боку блокувати певні ресурси, які вже заблокувала Україна, у разі надання чітких підстав та обґрунтування для таких дій.
