Природа само- і співрегулювання медіа – спільне і відмінне. Як вони можуть співіснувати задля утвердження доброчесної журналістики. Цю тему обговорили учасники міжнародної конференції «Точка перетину: Взаємодія саморегулювання та співрегулювання медіа в Україні», що відбулася 10 грудня. У ній взяла участь членкиня, відповідальна секретарка Національної ради Олена Ніцко.
Система співрегулювання стала новацією медійної реформи. Закон України «Про медіа» містить згадку про саморегулювання як окремий інститут організації своєї діяльності журналістами. Наявність цих двох систем, паралельних до державного регулювання, часом отримує викривлене сприйняття. Тож представники журналістських організацій, медіа та держави говорили про те, як ці інститути можуть взаємодіяти, щоби журналістика при сучасних викликах залишалася надійним джерелом інформації для громадян.
Олена Ніцко поділилася досвідом співпраці медіарегулятора з громадськістю та індустрією, що мала результатом створення 6-ти актів саморегулювання щодо висвітлення чутливих питань із захисту дітей в медіа. Завдяки цій роботі вдалося покращити ситуацію з контентом, а також підготувати пропозиції для вдосконалення законодавчих норм.
Закон «Про телебачення і радіомовлення» не містив статей, які б давали змогу захистити дітей від інформації, яка може нашкодити їх фізичному і психологічному здоров’ю. Закон «Про медіа» уже визначив у статті 42 спеціальні норми, присвячені захисту дітей.
За словами Олени Ніцко, медіарегулятор у своїй роботі неухильно дотримується такого правила: будь-яким змінам – чи до законодавчої бази, чи до процедур регулювання – мають передувати консультації з громадськістю. Цього правила Національна рада дотримуватиметься і в роботі з органами співрегулювання.
Саме тому, працюючи над визначенням деяких критеріїв щодо мови ворожнечі, Національна рада залучила до консультацій представників громадянського суспільства та громадських організацій. А згодом напрацьовані результати представила медійникам у рамках проєкту «Компетентні медіа – демократичне і толерантне суспільство».
«Саме в такій співпраці можна знайти консенсус і розуміння, що є важливим для суспільства, і як нам відбудувати роботу так, щоби журналістська праця реалізовувалася з дотриманням стандартів професії і завжди корелювалася з правами людини», – сказала вона.
Нині медіа мають чимало хороших прикладів, як саморегулювання втілюється на практиці у їхніх редакціях. І Суспільне, і StarLightMedia, і інші мовники неодноразово ділилися своїми внутрішніми політиками щодо роботи з дітьми, ветеранами, учасниками бойових дій, людей з інвалідністю.
«Ми завжди підкреслюємо, що саморегулювання медіа – це, звичайно, найвищий ступінь усвідомлення відповідальності перед аудиторією. І ніколи співрегулювання не замінить саморегулівні практики. Тому що медіа найкраще знає, як напрацювати для себе глибші, детальніші правила, дотримуватися професійної етики і що зробити, аби дотримуватися і законодавчих норм», – наголосила Олена Ніцко.
Вона також поінформувала, що наразі уже 4 органи спільного регулювання, які створені на виконання Закону «Про медіа», зареєстровані в Міністерстві юстиції. Це органи у сферах – аудіовізуальних, аудіальних, друкованих і онлайн-медіа.
Орган співрегулювання у сфері аудіовізуальних медіа уже визначив головні теми, над якими починає працювати з метою створення мовних кодексів. Це:
- захист національної безпеки і протидія тоталітаризму;
- класифікація програм, вікові критерії і попередження;
- реклама алкогольних напоїв, спонсорства і визначення критеріїв шкідливої реклами;
- мовлення у дні пам’яті.
До створення мовних кодексів будуть залучені і фахівці Національної ради та запрошені незалежні експерти від громадськості.
Олена Ніцко зауважила, що органи само- і співрегулювання не можуть витісняти один одного, адже в кожного з них своє поле роботи. Разом вони доповнюватимуть напрацювання, і внаслідок такої співпраці медіа та журналістика лише збагатяться вивіреними практиками задля збереження довіри до якісної журналістики.
