Огляд дезінформації пропагандистських ЗМІ від 22 листопада 2019 року

27.11.2019

Оперативна робоча група зі стратегічних комунікацій Європейської служби зовнішніх зв’язків European External Action Service – EEAS підготувала щотижневий огляд дезінформації, в якому містяться приклади прокремлівської пропаганди, поширеної у європейських країнах. З повним текстом огляду дезінформації з аналізом окремих статей можна ознайомитися тут.

 22 листопада 2019 року

*ТРЕНДИ ТИЖНЯ*

Боротьба з вірусом дезінформації: грузинський випуск

Привіт із Тбілісі!

Цього тижня до вашої уваги огляд дезінформації прямо з Грузії, країни давніх традицій, дому «перших європейців», колиски унікальної сучасної архітектури, а також улюбленої теми прокремлівської дезінформації.

Сайт EUvsDisinfo виявив понад 300 випадків прокремлівської дезінформації, спрямованої безпосередньо на Грузію. Це майже 5% випадків, зареєстрованих із 2015 року. Але цифри не відображають те завзяття, з яким прокремлівські ЗМІ атакують Грузію. Її неодноразово називали місцем проведення жахливих біологічних експериментів, зображували безпорадною жертвою геополітичних махінацій Заходу, а також звинувачували в поширенні різноманітних мерзенностей – від кишкових інфекцій до отруйних речовин і русофобії (не забудьте прочитати матеріал про лабораторію Лугара!)

Усі ці приклади є лише симптомами вірусу дезінформації, поширюваного прокремлівськими ЗМІ для атаки на демократію в Грузії, на її територіальну цілісність, а також на її трансатлантичний та європейський курс.

Більшість пов’язаних із Грузією випадків прокремлівської дезінформації у базі даних (англійською) сайту EUvsDisinfo стосуються відносин Грузії з ЄС і НАТО. Проте нещодавно можна було спостерігати спалах дезінформаційних повідомлень, спрямованих проти Місії спостерігачів ЄС у Грузії.

Прокремлівські ЗМІ в Південній Осетії – грузинському регіоні, що відколовся, де Росія, порушуючи усі норми міжнародного права, зберігає свою військову присутність, звинувачують спостерігачів ЄС у провокаціяхпорушенні кордонівзаохоченні деструктивної діяльності, а також зображують їх як силу, що може спровокувати «неадекватну поведінку» Цхінвалі.

Ці концентровані зусилля спрямовані на дискредитацію і підрив репутації місії, яка працює на підтримку стабільності в регіоні з 2008 року. Це класичні симптоми синдрому «провокації». Під впливом цього синдрому прокремлівські ЗМІ звинувачують інших у провокаціях, тобто змові проти Росії, зображаючи Кремль (і його прибічників) благородними жертвами злих задумів інших сил. Наведемо декілька класичних прикладів: «НАТО провокує Росію в Чорноморському регіоні» і «Протести в Грузії – це русофобська провокація».

Тоді як Грузія і ЄС продовжують підтримувати довірчі відносини, прокремлівські ЗМІ намагаються вийти на новий рівень у дезінформації грузинів про ЄС.

Дезінформаційні ЗМІ применшують важливість взаємовідносин із ЄС в очах грузинів, намагаючись окреслити це як загрозу традиційним цінностям. В одному особливо гострому випадку дезінформаційної атаки вони зайшли настільки далеко, що припустили, що європейські ліберали приїдуть у грузинські сім’ї і заберуть дітей у батьків. Водночас прокремлівські ЗМІ наполягають на тому, що грузинська культура була під захистом СРСР.

Це симптоми прокремлівської дезінформаційної лихоманки: зобразити Європу як хворобу, а Росію – як порятунок. Грузинам говорять, що їх країна не отримує вигоди від вільної торгівлі з ЄС і тому має повернутися в Росію, хоча насправді ЄС – великий торговий партнер Грузії. Жителів Грузії засипають панікерськими дезінформаційними повідомленнями, котрі пов’язують лібералізацію віз із зростанням терористичних загроз і масовим напливом сирійських біженців, тоді як понад 300 тисяч громадян Грузії вже скористалися безвізовим режимом.

Прокремлівська дезінформація будь-якими можливими способами намагається перешкодити встановленню більш тісних взаємовідносин між ЄС і Грузією, постійно використовуючи один і той самий дезінформаційний підтекст: Грузію може врятувати тільки Росія. І це вказує на небезпечний діагноз: прокремлівські ЗМІ страждають від імперської інтоксикації.

Як і більшість «інфекцій», вірус дезінформації легко поширюється через сухопутні (і мовні) кордони. Прокремлівські дезінформаційні наративи про Європу, що задихається під натиском мігрантів, поширюються грузинською, а також білоруськоювірменськоючеською і навіть арабською мовами.

Так, Джорджа Сороса зображають руйнівником народів і культур, представники яких знають як мінімум 9 мов, у тому числі й грузинську. Так само в українськоївірменськоїбілоруської та німецької аудиторій формують думку, що Східне партнерство ЄС – це русофобський проект.

Як же приборкати міжнародну дезінформаційну інфекцію?

У Грузії є свій рецепт: влада, активісти і ЗМІ почали вакцинацію суспільства від дезінформації.

Грузинські ЗМІ та організації громадянського суспільства працюють над тим, щоб усе суспільство – від студентів до фермерів у віддалених гірських регіонах – мали доступ до фактичної й достовірної інформації про Європу і свою країну. Це сприяє тісній співпраці з учителями, священиками та іншими громадськими діячами, чиї голоси гучніші за дезінформаційний шум. Водночас грузинські руйнівники міфів та інші фактчекери продовжують боротися з дезінформацією за допомогою фактів і підвищення рівня медіаграмотності.

І хоча не існує швидкодіючого засобу від дезінформаційної інфекції, грузини, як і більшість із нас, знають, що профілактика – найкращі ліки.

*СВІЖА АНАЛІТИКА*

 Хто боїться мармурового клопа?

 Епідемії кору і свинячого грипу, біологічна зброя, смертельно небезпечні експерименти на людях. – грузинська лабораторія Лугара стала об’єктом широкомасштабної дезінформаційної кампанії. Докладніше

Цифра тижня: майже 100

 Основний наратив прокремлівської дезінформації проти Грузії – незмінний: Грузія може бути незалежною за умови залежності від Москви. Докладніше

*І НАСАМКІНЕЦЬ*

 Подвійні стандарти «Газпрому»

 В Європі «Газпром» намагається створити репутацію надійного бізнес-партнера. Проте в Росії газовий гігант володіє телеканалом «НТВ», який систематично атакує європейських дипломатів і російських громадських активістів. Докладніше