Під час громадської дискусії «Безпечний медіапростір: співпраця індустрії і регулятора», яка відбулася 11 вересня 2019 року, було обговорено широкий спектр питань, пов’язаних із практикою регулювання телерадіоінформаційної сфери. Насамперед ішлося про захист дітей у медіа. Важливою наразі для медіаспільноти є і тема створення співрегулівного органу, який перебрав би на себе частину повноважень Національної ради щодо регулювання контенту мовників. Дедалі актуальнішими в Україні стають також питання гендерної рівності і подолання гендерних стереотипів у ЗМІ та проявів сексизму в рекламі.
Захід проводився за ініціативи Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та Незалежної асоціації телерадіомовників. Підтримку громадського обговорення забезпечували Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та Internews Ukraine. Серед учасників дискусії були перший заступник голови Національної ради Ольга Герасим’юк, заступник голови Уляна Фещук, керівники та працівники структурних підрозділів регуляторного органу, представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Національної поліції, Міністерства юстиції України, громадських і галузевих організацій, засобів масової інформації.
Тему першої панелі обговорення «Досвід застосування актів з питань захисту інтересів дитини» модерувала Ольга Герасим’юк, яка закликала учасників не тільки поділитися практичним досвідом регулятора, представників медійних груп і психологів, а й запропонувати нові теми для подальшого вивчення й опрацювання робочою групою, що опікується розробкою правил захисту дитини від шкідливого контенту.
Заступник директора Інституту соціальної і політичної психології НАПНУ, доктор психологічних наук Любов Найдьонова презентувала напрацювання науковців про психологічні механізми впливу медіа як основи для вироблення індустрією саморегулівних рішень щодо захисту дитини в інформаційному просторі. На основі цих досліджень підготовлено три акти саморегуляції медіаіндустрії (про захист дитини, що зазнала сексуального насильства, при залученні її до медіавиробництва; про висвітлення суїциду; про висвітлення участі дитини у воєнних діях), наразі в роботі акти щодо медіанасильства і висвітлення булінгу.
На важливості долучення до діалогу, який наразі триває між індустрією, регулятором і громадськістю, ще й дітей наголосила представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з дотримання прав дитини Аксана Філіпішина. Адже треба слухати думки дітей, розуміти їхні реакції. Вивчати і науково опрацьовувати цю інформацію. Саме так працюють нині в усьому світі, бо захищати дітей, не розуміючи їхніх сучасних потреб у інформації, їхніх складних стосунків у цифровому світі, дуже важко.
«Мені здається, коли ми починаємо виписувати, в тому числі, і регуляторні акти, які стосуються дитини, нам би не завадило почути самих дітей. В тому числі і те, який контент їх відлякує, що б вони хотіли бачити в інформпросторі, а чого б не хотіли бачити, в який спосіб вони б хотіли, щоб висвітлювалася інформація про них. Тому, я думаю, нам потрібно відкривати діалог, і до нашого товариства залучати ще й дітей. І це було б більш ефективно, більш продуктивно. Це моє бачення, але я хочу сказати, що увесь світ уже йде таким шляхом. Діти стають більш активними, і вилучати їх із діалогу – це неправильно на сьогодні», – констатувала Аксана Філіпішина.
Цю думку підтримали Любов Найдьонова, яка розповідала про проведені раніше опитування дітей і батьків та, власне, обґрунтовувала необхідність наукових досліджень дитячої аудиторії, і Ольга Герасим’юк, яка, спираючись на практики регулювання в європейських країнах, наголошувала на потребі чітких і зрозумілих правилах гри та поліпшення медійного законодавства.
Наразі є велика потреба в увиразненні та узаконенні, так би мовити, експертних оцінок щодо інформації, яка може шкодити дітям. Адже судова практика Національної ради засвідчує, що суди не беруть до уваги ні дослідження науковців, ні висновки психологів та медіаюристів, ні інших вузькопрофільних фахівців, а спираються лише на думку судових експертів, до яких при нинішній судовій практиці є багато запитань.
Докладно про судову практику регулятора розповіла начальник юридичного управління Національної ради Анна Літвіщенко. Вона повідомила, що лише під час розгляду однієї справи суддя визнав дискреційні повноваження членів Національної ради ухвалювати рішення щодо порушень статей 6, 28 і 62 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», де йдеться про недопущення трансляції програм або їх відеосюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків. Суди беруть до уваги тільки висновки судових експертів. На обґрунтовані висновки інших фахівців, якими також підкріплюються рішення регулятора, суди не зважають. Цю практику, за словами Анни Літвіщенко, необхідно змінювати, бо установ, які надають судові експертизи в Україні, дуже мало. Крім того, є багато питань до самих судових експертів, адже, на її думку, трапляються часом і конфлікти інтересів. Приміром, представники експертних судових інституцій часто бувають залучені до телевізійних програм, ток-шоу, які потім є предметом судового спору.
На необхідності врегулювання питань захисту дітей у медіа наголошував і Роман Кіфлюк, який розповів учасникам дискусії, з якими порушеннями найчастіше стикається Національна рада і з якими скаргами до неї звертаються глядачі. Загалом, за 4 останні роки регулятор зафіксував 10 фактів порушення законодавства за переліченими вище статтями. Було майже 50 скарг щодо контенту мовників. Щоправда не завжди ці скарги стосуються повноважень регулятора.
Він наголосив, що всі порушення мовників, які розглядаються в судах, були виявлені у 2017 році, а вже 2018 року регулятор не застосував жодної санкції, яка би стосувалася захисту дітей. І це свідчить, що Національна рада обрала правильний шлях, коли застосовує санкції, а індустрія вчиться на своїх помилках.
Також Роман Кіфлюк повідомив про значне зменшення програм для дитячої аудиторії в ефірі загальнонаціональних мовників. Якщо у 2016 році в ефірі телеканалів налічувалося 8% програм і передач для дітей, то цього року їх фіксується лише 3%. Певною мірою це пояснюється тим, що маємо вже 6 спеціалізованих дитячих каналів, однак із них лише 1 – ефірний. На його думку, цю ситуацію не можна назвати позитивною, адже, коли проаналізувати програмне наповнення телеканалів, то в дитячому контенті 90% – анімація. Майже зовсім немає освітніх, пізнавальних передач, немає і фільмів для дітей. Зважаючи на це, мовники мають враховувати той факт, що більшість маленьких глядачів перестають дивитися телевізор, бо не знаходять там цікавої для себе інформації. А відмовившись від перегляду телевізійних програм у дитячому віці, навряд чи вони стануть дивитися телебачення, ставши дорослими, резюмував він.
Про практику застосування розроблених робочою групою актів розповіла директор юридичного департаменту телеканалу «Україна» Олена Любченко. Вона повідомила, що будь-який продукт мовника, який стосується дітей чи участі дітей у програмі, переглядається працівниками юридичного департаменту з огляду саме на ті акти, які вже узгоджені між індустрією і регулятором. Вона наголосила, що мовники теж дбають про здорове суспільство, і тому такі правила гри допомагають їм у роботі.
Ольга Большакова, медіаюрист Незалежної асоціації мовників та Любов Найдьонова представили проект нового саморегулівного акта про висвітлення ЗМІ насильства і жорстокості. Він докладно буде обговорюватися на засіданні робочої групи, єдине, на чому наголосили спікери – проект розроблений з такої позиції, аби згодом усі узгоджені акти можна було об’єднати в єдиний кодекс мовлення. На черзі для опрацювання мають бути жахи, шкідливі звички. Також потрібно повернутися до правил висвітлення тем, пов’язаних із питаннями сексу, тому що вже розроблений саморегулівний акт стосується лише одного аспекту, де йдеться про дітей, що зазнали сексуального насильства. А цю тему, якій медіа приділяють досить багато уваги, треба окреслити комплексно.
Про реагування на випадки булінгу та висвітлення цієї теми у ЗМІ розповів Юрій Кіцул, підполковник поліції, старший інспектор з особливих доручень управління ювенальної превенції Національної поліції України. Він наголосив, що питання булінгу нині надзвичайно актуальне, а після ухвалення закону, який дав змогу поліції складати протоколи, на такі прояви стали адекватніше реагувати і батьки, і вчителі, і діти. ЗМІ ж повинні з великою обережністю ставитися до висвітлення цих випадків, бо не завжди здавалося б очевидні речі є такими. Загалом, наголосив він, журналісти частіше цікавляться даними статистики, ніж ведуть роз’яснювальну роботу щодо цього явища.
Окрім питань захисту дітей від впливу шкідливої інформації, під час громадського обговорення йшлося і про само- та співрегулювання. Ольга Большакова докладно представила моделі регулювання галузі у 8-ми європейських країнах. Заступник голови Національної ради Уляна Фещук висловилася про те, що наразі в Україні може позитивно спрацювати механізм саме співрегулювання, бо індустрія саморегулюватися поки що не готова.
Учасники висловили свої думки стосовно того, яку модель співрегулівного органу можна обрати. Практик багато, але їх не можна прямо копіювати, треба враховувати національні особливості. Питань багато: як саме його формувати, фінансувати та убезпечити від впливу, з одного боку, регулятора, а з другого, – індустрії. До цієї розмови треба повертатися, щоб узгоджувати і домовлятися. Створення органу співрегулювання потрібно визначити і в новому профільному законі, який одним із перших буде розглядати Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради України.
У цій дискусії також брали участь виконавчий директор Незалежної асоціації телерадіомовників Катерина М’ясникова, голова ГО «Детектор медіа» Наталя Лигачова, представник Офісу з розробки гуманітарної політики України Федір Гречанінов та інші представники галузі й громадськості.
Досить часу було приділено також досвіду саморегулювання рекламної галузі в питаннях гендерної рівності. Найочевидніші проблеми і певні досягнення у цій сфері презентувала Ірина Лилик із ГО «Українська асоціація маркетингу» та Олена Бучинська із Київського регіонального представництва Індустріального гендерного комітету з реклами.
Цікавими видалися дослідження, які були проведені Інститутом масової інформації, які представила Яна Машкова.
Як резюмували учасники цієї панельної дискусії, тему подолання гендерних стереотипів у медіа потрібно розвивати і говорити про це бажано саме із представниками засобів масової інформації, які поки що здебільшого закривають очі на подібні дослідження і не роблять належних висновків.
Із презентаціями громадської дискусії можна ознайомитися за посиланнями:
Розбудова системи співрегулювання: міжнародний досвід та перспективи його запровадження в Україні
Гендерний (дис)баланс в українських медіа
Рекомендації для ЗМІ щодо висвітлення питань, пов’язаних із булінгом
