30 березня відбулася перша зустріч із низки запланованих для обговорення і визначення критеріїв інформації, яку можна віднести до нетолерантної й дискримінаційної за ознаками національної чи релігійної належності. У ній взяли участь голова Національної ради Ольга Герасим’юк, відповідальна секретарка Національної ради Олена Ніцко, член Національної ради Максим Онопрієнко, фахівці медіарегулятора і представники єврейських громадських організацій та інституцій, експерти, які працюють над темами антисемітизму, представниця Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ельвіна Курталієва.
Ольга Герасим’юк, відкриваючи цю нараду, сказала, що 31 березня набуває чинності Закон України «Про медіа», який спонукає і медіарегулятора, й індустрію жити в нових правових умовах. Він надає Національній раді нові повноваження, а медіа – відповідальність і гарантії щодо свободи слова. Закон розширює перелік інформації, яку заборонено поширювати. Зокрема, це стосується мови ворожнечі за ознаками релігії, національності, громадянства, а також висловлювань, що підбурюють до дискримінації чи утисків до окремих осіб та груп осіб на основі етнічного, соціального походження, громадянства, раси, релігії, вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, інвалідності або за іншою ознакою. Така інформація за теперішніми правовими нормами буде віднесена до значних порушень, і за неї передбачено серйозні санкції. Отже, мета цієї зустрічі – спільно визначити критерії інформації, яку можна віднести до антисемітської та ксенофобської.
Українське суспільство нині об’єдналося, щоб вижити й перемогти, але є впливи з ворожого боку, які роздмухують ненависть і міжнаціональну ворожнечу. Національна рада хоче проговорити ці питання з представниками українського суспільства, національних меншин, щоб упередити негативні наслідки таких впливів у медіа та почути думку про те, які випадки можна відносити до дискримінаційних проявів.
«Ми маємо перелік напрацьованих критеріїв, але нам важлива ваша думка, думка із середини, щоб оцінювати такі випадки правильно», – сказала Ольга Герасим’юк, звертаючись до учасників наради.
Нове медійне законодавство впроваджує також нову систему регулювання медіа, де державний регулятор та індустрія мають працювати спільно. З цією метою будуть створені 5 органів співрегулювання, продовжила Олена Ніцко. Саме вони мають розробляти кодекси (правила) створення і поширення інформації та критерії щодо її змісту. Але до того часу, доки таких органів і кодексів немає, Національна рада повинна керуватися своїми напрацюваннями.
«Ми думаємо, що ті критерії, які будуть визначені в результаті обговорень із представниками громадянського суспільства, будуть враховані й органами співрегулювання», – повідомила вона.
Олександр Дяченко, начальник управління контролю та аналізу телерадіомовлення Національної ради, наголосив на тому, що ця і наступні зустрічі, які проводитиме медіарегулятор, задумана для того, щоб почути суспільство, представників певного етносу.
«Пізніше, коли з’явиться орган співрегулювання, це буде орган, який представляє бізнес, який боротиметься за свободу бізнесу. А ми би хотіли мати підґрунтя від суспільства і захищати суспільство. Регулятор – це в деяких моментах суд, який має ухвалити рішення, чи відбулося порушення. І на противагу інтересам бізнесу, який хоче бути максимально вільним, ми би хотіли мати точку зору суспільства».
На його думку, це і є прикладом прямої демократії, коли суспільство має безпосередній доступ до регулювання. У підсумку суспільство отримає більш якісні, безпечні й толерантні медіа.
Про законодавчі механізми регулювання в Україні проявів дискримінації до людей за національною ознакою говорила Ельвіна Курталієва. Зокрема, вона повідомила, що в лютому 2022 року прийнято зміни до статті 161 Кримінального кодексу України, що стосуються запобігання та протидії антисемітизму в Україні. За умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, приниження національної честі та гідності діє кримінальна кара. За її словами, Секретаріат Омбудсмена постійно моніторить медіа щодо таких випадків, і коли їх виявляють, звертаються до Національної поліції, щоб з’ясувати факти подій. Водночас, уточнила вона, проблема в тому, що поліція не завжди кваліфікує такі факти за статтею 161 Кримінального кодексу, а часто за статтею 125 (спричинення легких тілесних ушкоджень) або 296 (хуліганські дії). Тому зараз напрацьовуються зміни до цієї статті.
Під час обговорення висловилися всі учасники наради. Зокрема, експерт Асоціації єврейських громадських організацій В’ячеслав Ліхачов зазначив, що за понад 15 років моніторингу він зафіксував лише один приклад ксенофобії у телевізійній програмі, хоча такі приклади траплялися в пресі, і, звичайно, таких випадків значно більше в інтернет-просторі, де регулювання не відбувалося.
У своїй презентації він показав приклади нетолерантного і дискримінаційного образу єврея в анімаційному фільмі, який під час останньої кампанії з виборів президента транслювався на ютюб-каналі інформаційного мовника і де використано стереотипні уявлення про євреїв. Також було продемонстровано кадри новин одного із провідних каналів, де розповідається про юдейський новий рік на тлі куп сміття, що залишилося на кордоні Білорусі, коли євреїв-хасидів не пускали в українське місто Умань через пандемію COVID-19. В’ячеслав Ліхачов прокоментував, що чомусь мало в якого українського каналу виникає бажання показати ранкову площу будь-якого українського міста після відзначення новорічної ночі.
Він наголосив також, що у час медійної істерії через коронавірус ширилася інформація, що хасиди, які приїжджають до могили рабина Нахмана, заражені коронавірусом. Загалом було виявлено тільки 6 таких випадків коронавірусу на тлі сотень зафіксованих на добу в українців. І саме в цей час збільшилася кількість випадків фізичного насильства до етнічних євреїв – їх було 3 – 4. Це небагато, уточнив В’ячеслав Ліхачов, порівняно з іншими країнами, але все одно це свідчить про негативну динаміку, у попередні роки їх не було взагалі, або фіксувався лише один. Це підтверджує думку, що медіа, які не дотримуються журналістських стандартів, можуть спричинити формування негативного образу.
Було висловлено й таку думку, що ксенофобія, антисемітизм – це біль, з яким потрібно боротися всім разом. Однак треба боротися не за те, щоб антисемітизму не було, а за те, щоб в суспільстві його було якомога менше, і щоб взагалі не було ксенофобії.
Керівник Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолій Подольський наголосив: «У моїй країні антисемітизм є, і нічого страшного. Мова йде про те, що він маргінальний і не є мейнстрімом в українському суспільстві».
Він нагадав, що у протестному русі під час Революції гідності поряд із українцями стояли євреї, і вони є серед жертв-героїв Майдану. Зараз багато євреїв захищають Україну на фронті. «Під час повномасштабного вторгнення і ще 2014 року, був лист єврейської громади, він відомий, він у відкритих джерелах, де сказано, що ми поділяємо долю власної країни, ми – українські євреї… і що захищати нас не треба».
Анатолій Подольський також сказав: «Ми розглядаємо українських євреїв як частину української культури. Єврейська культура України – це українська культура». Саме на цьому мають наголошувати медіа, такі меседжі нас об’єднують.
Інші представники єврейських спільнот і організацій говорили про такі проблеми, коли на українських євреїв несправедливо покладають відповідальність за певні вчинки чи позиції країни Ізраїль. Також важливою темою є недостатня робота держави над вшануванням місць, де є масові поховання євреїв, їх налічується понад 2000, і країна має подбати про їх меморіалізацію. Цього чекають від України представники єврейського народу в усьому світі. Ішлося і про те, що Україна досі не є учасником Міжнародного альянсу пам’яті жертв Голокосту (IHRA), що необхідно звертатися до Кабінету Міністрів України і Міністерства закордонних справ про вирішення цього питання.
Думками щодо обговорюваної проблематики поділилася й Тетяна Авдєєва, юристка Лабораторії цифрової безпеки, яка також працювала над розробкою медійного закону. Вона сказала, що дуже важливо було почути людей, які на практиці працюють із цими темами. Подібні питання, що пов’язані в тому числі й із антисемітизмом, неодноразово порушувалися на засіданнях Незалежної медійної ради. Зокрема, розглядалися кілька випадків у контексті переходу від гумору до дискримінаційних висловлювань. На її думку, це важлива тема, яку варто відобразити у майбутніх керівництвах.
Крім того, зауважила вона, є міжнародні стандарти «м’якого права» – це Рабатський план дій, де вже є шість критеріїв того, як можна визначати, чи є якісь висловлювання забороненими чи ні. Багато рекомендацій від «Спецрепортера» ООН.
«Це треба брати до уваги, тому що нам не потрібно винаходити велосипед. Він уже давно винайдений. Важливо взяти те, що вже є, і ввести до цього український контекст», – уточнила Тетяна Авдєєва.
За її словами, з цього погляду обговорення, яке започаткувала Національна рада, є дуже корисне і воно на часі. Бо саме через призму цих кейсів, через дослідження, що вже робилися, можна пропрацювати основні виклики і напрацювати підхід, який буде актуальним для українських реалій.
Підсумовуючи цю зустріч, Ольга Герасим’юк зауважила, що обмін думками є дуже важливим у цьому контексті, і перебіг розмови засвідчує, що для обговорення подібних тем бракує майданчиків. Усім разом варто подумати над діалогом за участі медіа, Національна рада всіляко буде сприяти цьому процесові.
А щодо теми цієї зустрічі важливо розуміти, що Національна рада не прагне «жорсткого переліку заборон, ніхто не створює зараз спеціального списку щодо покарань», і в жодному разі ця спільна робота не створюватиме загроз свободі слова. Для Національної ради важливо виробити таку співпрацю з медіа і громадянським суспільством, щоб було певне коло експертів, фахівців, «арбітрів», до яких можна звернутися у разі виникнення необхідності, а в медіа завжди зберігався баланс. Такий обмін думками має тривати на постійній основі. «Щоб ми не розділялися на національні купки і кожен у своєму національному костюмі десь з’являвся у святкові дні, чи коли негатив відбувається. Щоб ми разом формували ставлення до суспільства як цілісного, мультикультурного».
Вона запропонувала всім учасникам подумати над створенням Меморандуму про співпрацю, який би могли підписати представники громадянського суспільства, Національна рада і медіа.
За результатами обговорення питань антисемітизму в українських медіа буде напрацьовано рекомендації, до яких всі учасники зможуть надати свої уточнення чи пропозиції.
Наступна зустріч для обговорення питань, пов’язаних із дискримінацією, запланована на 7 квітня і стосуватиметься вона ромофобії.
