У Національній раді 10 серпня відбулася чергова зустріч щодо зміцнення толерантного та інклюзивного інформаційного простору. Цього разу розмова велася з організаціями, що об’єднують людей з інвалідністю.
Ця зустріч – сьома із серії дискусій, які проводить Національна рада для обговорення того, наскільки медіа мають бути чутливими задля подолання стереотипізації та дискримінації, як зробити видимими й рівними всі громадянські спільноти.
З огляду на війну з рф, у якій одним із ключових засобів є сіяння ворогом розбрату в українському суспільстві, ця тема має все більшу актуальність.
Війна, крім того, загострила виклики – доступ людей із інвалідністю до інформації та забезпечення можливостей ветеранам з інвалідністю повернутися на свої робочі місця. «Сьогодні війною травмоване все суспільство – і наша розмова й життя в ньому потребує чутливості й турботи про гідність», – сказала Ольга Герасим’юк.
Саме тому Національна рада нині ставить перед собою такий фокус завдань: як за зовнішнім, тим, що швидко вбирає очі, – соціальними, етнічними чи іншими ознаками – бачити рівну всім особистість, зосереджуватися на талантах і досягненнях людини; не примножувати віктимізацію, а також дбати про рівний доступ людей з інвалідністю до інформації.
Закон «Про медіа», зокрема, посилив відповідальність за поширення в медіа дискримінаційних висловлювань, мови ворожнечі, тож регулятор має і буде реагувати на такі явища.
Яна Нестеревич, представниця Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, навела дані про те, що за рік вони отримали 353 повідомлення про дискримінацію за різними ознаками, з них 77 – за ознакою інвалідності і стану здоров’я. Є серед них певна кількість таких, що стосуються вживання некоректної лексики посадовими особами органів місцевого самоврядування, працівниками комунальних установ і підприємств. Медіа мають значний вплив на розвиток суспільства, формування толерантності та сприйняття суспільством вразливих груп населення, зокрема осіб з інвалідністю. З другого боку, медіа можуть сприяти формуванню стереотипів і стигматизації певних груп. А тому усвідомлення своєї відповідальності має бути наскрізним у діяльності медіа.
Своєю практикою забезпечення різноманіття в інформаційному просторі поділилися Марія Фрей, членкиня правління АТ «НСТУ» і Анастасія Гудима, керівниця медіапроєктів з різноманіття на Суспільному. Суспільний мовник єдиний перекладає свої ефіри у загальнонаціональному телемарафоні жестовою мовою. Також він розробив свої внутрішні критерії і людиноцентричну лексику для використання в роботі.
Під час наради учасники зустрічі говорили про різні аспекти висвітлення в медіа питань, пов’язаних із людьми з інвалідністю. Йшлося про приховану інвалідність, психічне здоров’я, онкопацієнтів, коректність вживаної термінології, важливість врахування контексту, потребу навчати журналістів тощо.
Уляна Пчолкіна, координаторка напряму інклюзії у медіакомпанії StarLightMedia, акцентувала на тому, що журналісти часом при спілкуванні порушують елементарну етику. Вона побажала, аби медійники не ставили у своїх роботах інвалідність попереду особистості, професії чи вміння людини. «Інвалідність – це бар’єри в суспільстві, це не проблеми в людини», – наголосила вона.
Інвалідність – це розмаїття, підтримав Сергій Чумак, перший заступник голови Всеукраїнської організації «Союз осіб з інвалідністю України». Саме непристосованість суспільства викликає потребу в людей перекласти відповідальність на людей з інвалідністю за те, що вони чогось не можуть. Він додав, що Україні, як і іншим країнам, ще необхідно чимало зробити для того, щоб пристосувати інфраструктуру для людей з інвалідністю.
Не менш важливою є проблема видимості. На жаль, осіб з інвалідністю часто зображують як жертв, щоб викликати жаль. Людей із інвалідністю це навпаки прикро вражає. З іншого боку, недоречною буде і надмірна акцентуація на цьому статусі, вважає Наталія Пархитько, заступниця керівника ГО «Доступно.ЮА». Вона навела приклад створення і показу в деяких країнах, що вирішили для себе етичні питання, мультиків, де одним із героїв є дитина у кріслі колісному. При цьому взаємодія усіх персонажів відбувається без будь-якого зосередження уваги на інвалідності дитини. Саме такі ілюстрації є вдалими з погляду навчання і наслідування інших моделей поведінки. Найбільш ефективним, поділився результатами дослідження Роман Боренько, директор соціального підприємства «Inclusive IT», є залучення людей з інвалідністю у свої колективи. У такий спосіб навколишні більшою мірою занурюються у потреби та особливості їх життя.
Саме про таке залучення медійників, а точніше їхнє повернення в робочі колективи попри наявність інвалідності, зараз думає Національна рада, повідомила Ольга Герасим’юк. Медіарегулятор працює над цією темою із партнерами – як технологічно створити умови, за яких професія буде такою ж доступною, як до інвалідності. Також регулятор планує зустрічі з медіаспільнотою для обговорення всіх цих тем. До таких зустрічей будуть залучати і представників різних спільнот.
