Як розмовляти з дітьми під час війни, чого вони потребують від медіа, який безпечний і корисний контент треба створювати, щоб підтримати дітей у цей складний час і подбати про їхній розвиток. Про це міркували учасники круглого столу «Як говорити з дітьми зрозумілою для них мовою?», що відбувся 29 травня. Організаторами заходу були Національна рада спільно з Національним комітетом Програми ЮНЕСКО «Інформація для всіх» – IFAP.
«Тема для обговорення ініційована самими медійниками. І це важливо, бо медіа готові дбати про захист і стійкість дітей України, – зауважила у вітальному слові голова Національної ради і очільниця українського комітету IFAP Ольга Герасим’юк. – Це надважливо, бо українські діти, на жаль, зростають у війні – вони живуть під бомбами, вони сиротіють, вони чекають батьків із фронту, вони вчаться в укриттях, вони вимушені виїхати з України чи стали внутрішньо переміщеними дітьми, чи досі живуть на прифронтовій території. Але вони живуть своє дитинство – з усіма його потребами в знаннях, розумінні довколишніх обставин, зростання… І медіа мають бути поряд».
Усім їм необхідна допомога і підтримка у розвитку стійкості.
Контент надзвичайно важливий для формування майбутнього таким, яким ми хочемо його бачити, – цивілізованої країни, наголосила Дар’я Герасимчук, радниця – уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації. Проаналізувавши наявний у медіапросторі продукт для дітей, вона дійшла висновку, що контент здебільшого орієнтований на найменших дітей – до 11 років. І він доволі широкого спектра. А от з контентом для підлітків віком 12 – 18 років є значні прогалини.
Вона поділилася результатом опитування підлітків. Вони зауважили, що найбільше їм бракує матеріалів на теми:
- війни – недостатньо розуміють, чому таке можливо у ХХІ столітті, фактично їм бракує контексту історії;
- безпеки – хочуть більш глибинно розуміти суть агресії, звідки береться, як розпізнати. Це стосується і домашнього, і сексуального насилля, булінгу, нетолерантного поводження;
- стосунків – якими можуть бути, як їх вибудовувати – це і про статеві відносини, і щоденні стосунки між людьми.
Не вистачає дітям, за їх словами, й інформування та роз’яснення про їхні права та можливості, мало повідомлень на тему професійної орієнтації, зокрема технічних спеціальностей. Вони «за», якщо у програмах говоритимуть мовою з їх щоденної лексики. Також хотілося б мати більше різноманітностей у передачах, контекстах, героях, серед ведучих. У підлітковому віці попри війну дітям треба чути про тіло, зовнішність, стиль…
Юлія Чаплінська, кандидатка психологічних наук, назвала ще кілька видів контенту, якого потребують нині діти і підлітки. Це – анімаційні серіали та мультфільми, які би демонстрували різноманіття поведінки і соціальних ролей; освітні програми, документальні фільми щодо сексуальної просвіти, які би відповідали певному віку. Зокрема, це теми про гігієну, анатомію, почуття і стосунки, емоційний інтелект, культуру і вік згоди, прийняття себе та інших (наприклад дітей із протезами). Тут і теми поваги, толерантності та особливо безпеки. У рамках війни є дуже важливою тема насилля, сексуального насилля, забезпечення себе. Також потрібні програми у форматі «що робити, якщо».
Олена Ніцко, членкиня Національної ради, відповідальна секретарка, яка модерувала захід, підтримала ініціативу щодо дослідження медійних потреб підлітків. На її думку, розвивати цю тему можна далі на базі робочої групи, що працює при медіарегуляторові. Вона розповіла і про моніторинг українських медіа – нині, незважаючи на складний воєнний час, багато медіа, особливо регіональних, створюють такі програми.
Дослідження про те, як війна впливає на споживання медіапродукту дітьми, проводить Інститут соціальної та політичної психології НАПН України. Його представниці – науковиці і психологині – поділилися його результатами і запросили медійників взяти участь у подальших його етапах. Любов Найдьонова, докторка психологічних наук, звернула увагу на те, що найактуальнішим стресором для дітей і їх батьків є не стільки сама подія, як переживання через почуте і побачене в медіа.
Вектор медіа сьогодні має бути спрямований на те, щоб доносити дітям імпульси формування стійкості. Ключовим у формуванні цієї навички є свідомий вибір для її опанування, поділилася наукова співробітниця відділу психології масової комунікації та медіаосвіти ІСПП НАПН України Надія Дятел. Є чіткі послідовні алгоритми, як цьому навчитися.
Чим керуються і на що опираються при підготовці програм для дитячої аудиторії, розповіли представники українських виробників контенту. Говорили про адаптацію самобутніх українських казок, а також казок народів, що живуть в Україні, у рамках проєкту «U.Країна казок», створення та успіх анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня», що є гарним прикладом культурної дипломатії, про можливості для перегляду дитячих програм на ОТТ-платформі «Київстар – ТБ» і особливості роботи з дітьми і для дітей Суспільного та «ПлюсПлюс».
Ірина Констанкевич, перша заступниця голови Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, зважаючи на актуальність порушеної теми, запропонувала продовжити цю розмову – запровадити серію обговорень. Комплексний і більш глибокий погляд, вважає вона, дав би змогу напрацювати ініціативи й рішення на законодавчому та виконавчому рівнях. А тому запропонувала розширити коло учасників обговорення, запросивши освітян і організації батьків.
«Психологічна стійкість, мені здається, це головне, на чому ми повинні зараз фокусуватися. Бо нам потрібно відновлювати Україну і зберегти її як потужну сучасну європейську державу», – сказала народна депутатка.
Під час круглого столу обговорювалися такі теми:
- Діти і контент для них в умовах воєнного часу: світоглядні впливи і можливі сценарії розвитку
- Як медіа можуть допомогти формувати психологічну стійкість?
- Особливості медіаспоживання підлітків: між ретравматизацією і зціленням (результати дослідження)
- Гендерна рівність та сексуальна просвіта для дітей: чи достатньою є участь українських медіа (якого змістовного аудіовізуального продукту бракує)?
У заході взяли участь близько 80 учасників, з них понад 60 приєдналося онлайн. Це – медіаменеджери, редактори, працівники новинних служб загальнонаціональних і регіональних медіа, представники Громадської ради.
Національна рада разом з психологами, медійниками, посадовцями і надалі працюватиме над порушеною темою, щоб забезпечити максимально сприятливе медіасередовище для дітей, яке враховуватиме їхні потреби.
