Дані від 206 телевізійних і радійних медіа лягли в основу дослідження, яке провели спільно Національна рада і громадська організація «Жінки в медіа». Воно стало першою в історії України спробою оцінити, якими є наші медіа в гендерному розрізі і чи наближають вони українське суспільство до стандартів недискримінаційності.
Національна рада почала приділяти увагу питанню гендерної рівності в медіа ще кілька років тому, коли такі вимоги не були закріплені на рівні медіазаконодавства, зауважила голова Національної ради Ольга Герасим’юк. Сьогоднішня праця є великим проривом уперед, оскільки інформацію для її втілення медіакомпанії надали добровільно, на що раніше не згоджувалися.
Проведене дослідження є ще одним кроком до досягнення гендерної рівності у суспільстві, воно в тому числі про недискримінацію, яка є однією із ключових цінностей європейського співтовариства.
«Ми досліджували медіа не лише з огляду, як висвітлюють, а й хто висвітлює, хто працює в медіа. Від цього справді дуже багато залежить – точка зору, стилістика», – сказала Ольга Герасим’юк.
Крім того, проведена робота дає змогу оцінити «цілісність нашого погляду на суспільство – як воно представлено, яким ми його бачимо і чи ми не викривлюємо його через різні упередження. Бо медіа як можуть посилювати упередження і стереотипи, так і навпаки – розвіювати їх».
На засадах гендерної рівності стоїть також політика Ради Європи, нагадала народна депутатка, заступниця голови Комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук. Ця політика означує рівність у представленості чоловіків і жінок не лише у експертних дискусіях, але й на керівних посадах, їх присутності в медійному просторі тощо. Ця тема, на думку політикині, має опрацьовуватися органами спільного регулювання у форматі кодексів, однак у цьому процесі соціальна роль жінки не повинна бути зведена до чогось дуже вузького.
Роботу Національної ради з реалізації гендерної політики держави відзначила Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко. Медіарегулятор, визнала вона, став першим органом, який зробив поглиблений галузевий профіль сфери, якою опікується. Саме такі профілі, за висновком консультацій із ЄС, наразі потрібні Україні.
Вона також зауважила, що гендерна рівність – це про справедливість, про те, що жінки і чоловіки мають мати не тільки рівні права, а й рівні можливості для їхньої реалізації і відповідно й рівну відповідальність.
Водночас Катерина Левченко наголосила, що «розуміння гендерної рівності сприяє поглибленню її усвідомлення не як однаковості, не як урівнювання, а навпаки, як врахування тих особливостей, потреб, інтересів, які є у різних груп населення, у тому числі жінок і чоловіків».
Золотим перетином, «де є дуже логічні, дуже практичні висновки й рекомендації», назвала проведене дослідження Мілена Горячковська, координаторка проєктів Українського Жіночого Фонду, завдяки проєкту якого стала можливою ця робота. Вона вважає, що дослідження може стати одним із джерел даних для дослідження європейського індексу гендерної рівності. Також фахівчиня висловила підтримку одній із запропонованих рекомендацій, яка стосується розробки й ухвалення стратегії гендерної рівності у сфері медіа.
Про основні висновки, зроблені за результатами дослідження, розповіла Зоя Красовська, аналітикиня дослідження, членкиня ГО «Жінки в медіа». Вона, зокрема, зупинилася на кількох аспектах.
Так, дані дослідження свідчать про те, що серед журналістів 77% становлять жінки. Однак на керівних посадах у медіа жінок 52%.
Крім того, вимальовується тенденція, що в більш творчих професіях – журналісти, ведучі, посади, які стосуються маркетингу, продакшену, піару, – більше представлені жінки. А в технічних професіях, у структурі програмних служб медійних організацій більше чоловіків.
Цікавою є вікова залежність. Найбільш представленою є середня вікова група, тобто 35 – 60 років. Однак що молодша вікова група, то більший відсоток у ній жінок.
Залученість жінок і чоловіків до технічних професій на радіо і телебаченні має зворотну тенденцію. Якщо загалом залученість жінок у цих професіях менша, ніж чоловіків, то тут що старша вікова група, то більше в ній представлені жінки.
Особливою цінністю цього дослідження, за словами Зої Красовської, є те, що його завданням було також подивитися, як у медіакомпаніях можуть реалізовуватися різні соціальні політики, що впливають на соціальні ролі жінок і чоловіків у сім’ях.
Аналітикиня зауважила, що це лише перша спроба такого аналізу медіа, і в наступних дослідженнях можна заглиблюватися далі, зокрема дізнаватися про причини явищ, як це можна корегувати і як можна на це впливати. Доречно було би й відстежити вплив війни.
Загалом гендерні моніторинги медіарегулятор проводить уже кілька років, нагадав член Національної ради Максим Онопрієнко. Недавно методологію проведення гендерного моніторингу в медіа було оновлено з урахуванням дослідження гендеру в умовах війни. У наступному році регулятор планує провести моніторинг медіа з урахуванням цих змін.
