Повномасштабна російська агресія загострила питання збереження документальної спадщини: архіви, унікальні колекції та інші свідчення історії зазнають руйнувань, пошкоджень і втрат. Водночас в Україні ще належить сформувати цілісне розуміння документальної спадщини та її значення. Саме популяризації цієї теми, а також підготовці українських установ до участі в міжнародній програмі ЮНЕСКО «Пам’ять світу» був присвячений онлайн-воркшоп «Пам’ять світу: від знайомства до реалізації».
В Україні програма «Пам’ять світу» реалізується у межах діяльності Національного комітету ЮНЕСКО «Інформація для всіх» (IFAP), який очолює голова Національної ради Ольга Герасим’юк. У рамках комітету IFAP створено підкомітет «Памʼять світу». Така організаційна модель поєднує питання збереження документальної спадщини із ширшими завданнями IFAP у сфері доступу до інформації та збереження інформаційних ресурсів.
Як пояснила голова Націкомітету програми «Пам’ять світу» в Україні Тетяна Шевченко, одним із завдань комітету є популяризація самого поняття документальної спадщини. Хоча воно використовується в міжнародних документах, ратифікованих Україною, в українському законодавстві такого визначення наразі немає.
Вікторія Ляліна-Бойко, постійна представниця України при ЮНЕСКО, назвала програму «Пам’ять світу» важливим міжнародним інструментом збереження документальної спадщини. Вона наголосила на втратах українських архівів і колекцій через російську агресію та зазначила, що український досвід їх захисту під час війни може стати основою для рекомендацій ЮНЕСКО іншим країнам, які переживають кризи.
Також вона відзначила активну участь України в роботі ЮНЕСКО, професійність Національного комітету та підтвердила готовність Представництва підтримувати українських фахівців.
Голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов зазначив, що участь у програмі ЮНЕСКО «Пам’ять світу» є одним із пріоритетів відомства. Водночас він звернув увагу на невелику кількість українських документальних пам’яток у Міжнародному реєстрі. На його думку, змінити ситуацію допоможе активніша підготовка якісних номінаційних досьє, які відповідатимуть установленим критеріям і міститимуть належне обґрунтування світового значення документальних пам’яток.
Воркшоп складався з двох частин. Перша мала ознайомчий характер: учасники дізналися про історію створення програми «Пам’ять світу», її цілі, структуру та механізми реалізації через міжнародні, регіональні й національні комітети. Йшлося і про створення національного реєстру документальної спадщини – одного з основних завдань українського комітету.
«Наше завдання – популяризувати поняття документальної спадщини та пояснювати її значення, особливо під час війни. Важливо розуміти, чому цю спадщину потрібно захищати», – зазначила Тетяна Шевченко.
Практична частина була присвячена підготовці до наступного номінаційного циклу Міжнародного реєстру «Пам’ять світу», який розпочнеться у 2027 році. Фахівцям, які працюють із документальною спадщиною, пояснили, як заповнювати номінаційне досьє, обґрунтовувати світове значення документів і готувати матеріали відповідно до вимог програми. Для цього розглянули приклади міжнародних номінацій, а також документальних пам’яток, уже внесених до реєстру від України.
Про злочини проти архівів в умовах війни розповіла членкиня Нацкомітету Наталя Хендель. Практичну частину вела Наталя Серебрянікова, а модерувала зустріч Ліна Дорошенко – національна координаторка з питань виконання Гаазької конвенції 1954 року про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту та її протоколів, експертка від України у Комітеті всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
За словами Тетяни Шевченко, цей воркшоп став першою навчальною зустріччю, організованою силами Національного комітету. Комітет планує продовжувати роботу з популяризації документальної спадщини та залучення до неї фахівців архівних, бібліотечних і музейних установ.
Захід організував Національний комітет програми ЮНЕСКО «Пам’ять світу» в Україні за підтримки Представництва ЮНЕСКО в Україні та Європейського Союзу.
Довідково
«Пам’ять світу» (Memory of the World) – міжнародна програма ЮНЕСКО, започаткована у 1992 році для збереження документальної спадщини людства, забезпечення доступу до неї та поширення знань про її значення. Програма охоплює архівні документи, рукописи, бібліотечні колекції, аудіовізуальні та інші документальні матеріали.
Національний комітет програми ЮНЕСКО «Пам’ять світу» в Україні сприяє збереженню, дослідженню та популяризації української документальної спадщини, а також її представленню на міжнародному рівні, зокрема шляхом підготовки номінацій до Міжнародного реєстру.
