Експертне медійне середовище останніми днями обговорює сюжети в ефірі телеканалів «Україна» і «5» про загибель члена української полярної експедиції на антарктичній станції «Академік Вернадський». Участь в онлайн-дискусії, присвяченій цій темі, 16 травня взяла голова Національної ради Ольга Герасим’юк. Вебконференція була організована кампанією проти сексизму в медіа і політиці «Повага» за підтримки Інституту розвитку регіональної преси та Національного Демократичного Інституту.
Підставою для експертного обговорення стали некоректне висвітлення цими телеканалами теми самогубства та сексистські меседжі в сюжетах про трагічну загибель українського полярника. На переконання медіаекспертів, журналістами було порушено низку етичних і професійних стандартів. Зокрема, розширений матеріал із думкою трьох фахівців було опубліковано на «Детекторі медіа».
Ця історія, за словами координаторки кампанії «Повага» і модераторки зустрічі Ірини Славінської, є ще й прикладом того, як тема гендерних стереотипів зачіпає не лише такі «звичні» ситуації, як насильство чи політичні квоти, а й проявляється в речах, які, на перший погляд, не мали до цього очевидного підтексту.
Ольга Герасим’юк нагадала учасникам дискусії про те, що в листопаді 2017 року, після всебічного і детального опрацювання разом із науковцями, психологами і правозахисниками представники медіагруп, у тому числі «Медіа Група Україна», підписали саморегулівний акт № 2 «Висвітлення засобами масової інформації теми суїциду». У ньому виписані правила, як медіа мають підходити до цієї чутливої теми, готуючи свої матеріали. Ідеться, зокрема, про те, що про такі історії треба говорити лише з метою надання суспільству повної, об’єктивної та достовірної інформації і за наявності важливої суспільної проблеми. При цьому слід пам’ятати про загрози, які може спричинити глядачеві некоректне висвітлення трагічних подій.
Вона наголосила, що журналісти мають пам’ятати про можливість наслідування випадків суїцидів, адже науковцями доведено таку залежність – що більше медіа говорять про суїциди, то більше таких випадків трапляється. Треба не забувати, що інколи інформація може підштовхнути людину, схильну до таких вчинків, зважитися на останній крок, тому в документі наголошується про роз’яснення, які можуть надавати медіа. У жодному разі не можна романтизувати трагічні випадки, щоби глядачі не сприймали такий вчинок як акт найвищого прояву любові.
У документі наголошується і про додаткову психічну травматизацію рідних і близьких тих осіб, які вчинили суїцид. Тобто журналіст, розповідаючи про трагедію, має пам’ятати про всі ризики цієї інформації. Неприпустимо застосовувати методи травматизації, залякування аудиторії тощо. «Коли ми говоримо про такі речі, нам треба пам’ятати про мету такого повідомлення. Чи ми просто хотіли здивувати і шокувати суспільство – а тут ще й обставини екстремальні – чи ми хотіли викликати певний результат обговорення проблеми», – наголосила Ольга Герасим’юк.
Усі ці застереження прописані в акті саморегуляції. Цей важливий з погляду запобігання таким явищам документ був погоджений серед представників більшості медіагруп, це була їхня спільна позиція. І були сподівання на те, що всі директори програм, всі ньюзруми і навіть онлайн-ресурси послуговуватимуться ним як певною методологією і не виходитимуть за рамки розумних меж, означених у цьому акті.
Однак, зауважила Ольга Герасим’юк, на цілком очевидних фактах підтверджується, що медіа нині не готові до саморегуляції. До того ж, часто журналісти навіть не усвідомлюють, що ці проблеми, особливо якщо йдеться про гендерну стереотипізацію, яка також яскраво проявилася в цьому сюжеті, існують. Ми неодноразово можемо спостерігати реакцію журналістів і ведучих на сумнівні висловлювання учасників передачі – це лише страх покарання Національною радою, а не власні застереження, продиктовані журналістською відповідальністю. А Національна рада якраз і говорить про необхідність усвідомлення, якою має бути етика професії. «Ми хотіли би співпрацювати з індустрією, з медіа, щоб ми могли запроваджувати спільні правила і навчати їм», – сказала вона. Крім того, є велика потреба підготовки журналістів до роботи із чутливими темами. Їх треба навчати обережного і виваженого ставлення під час висвітлення складних життєвих ситуацій, щоб горе інших людей не було виправданням у погоні за рейтингами.
Національна рада хотіла би почути, як самі медіа оцінюють цю ситуацію, чи дотримуються вони редакційної політики, яку мету ставлять під час підготовки матеріалів про чутливі теми, на які наслідки сподіваються, тож і далі працюватиме у цьому напрямі та проводитиме політику найбільшого сприяння індустрії з вироблення практик саморегулювання. Є велика потреба обговорення всіх складних тем консенсусом. До цієї роботи залучені не лише представники регулятора та індустрії, а й науковці, психологи-практики, медіаюристи, громадські організації.
На наступному засіданні робочої групи, повідомила Ольга Герасим’юк, буде розглянуто й останній приклад висвітлення медіа трагічної загибелі українського полярника. Спільний акт узгодження № 2 «Висвітлення засобами масової інформації теми суїциду», очевидно, буде доопрацьовано з огляду на той досвід, який був отриманий із часу його підписання.
В обговоренні теми взяли також участь заступник директора з наукової роботи Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, член робочої групи Любов Найдьонова, медіаекспертка, тренерка з безпеки ІМІ Ірина Земляна, керівник Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий.
Дискусія завершилася спільним рішенням провести з медіа широке обговорення теми суїцидів, взяти участь у цьому засіданні робочої групи люб’язно погодився і Євген Дикий, який у перебігу вебконференції дуже чітко визначив слабкі підходи до цих питань. Окремо відбудеться також засідання і щодо гендерної проблематики.
Довідково:
За останні чотири роки Робоча група зі створення правил захисту дітей у медіа напрацювала такі саморегулівні акти:
Спільний акт узгодження № 2 «Висвітлення засобами масової інформації теми суїциду»
На завершальному етапі обговорення перебуває Спільний акт узгодження № 5 «Висвітлення засобами масової інформації випадків булінгу (цькування)».
Робоча група у 2020 році почала також працювати над питаннями гендерної рівності у медіа.
