25 жовтня заступник голови Національної ради Уляна Фещук, члени Національної ради Валентин Коваль і Сергій Костинський, а також працівники апарату регуляторного органу зустрілися із представниками Венеційської комісії – першим віце-президентом Гердіс Кьерульф-Торгіредоттір, віце-президентом Веронікою Білковою, секретарем комісії Томасом Маркертом, її членами Мезутом Бедірганоглу і Райнером Гофманом. Метою зустрічі було обговорення положень Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Гості цікавилися, який вплив матимуть окремі положення цього закону на український медіасектор, роллю Національної ради в його імплементації і можливими ризиками після його остаточного впровадження, адже є загроза збільшення зацікавлення глядачів російським телебаченням, яке транслює багато пропаганди.
Члени Національної ради роз’яснили особливості вітчизняного законодавства, яке визначає обов’язкову частку програм і передач українською мовою в телевізійному і радіопросторі України. Йшлося про встановлені квоти і те, як нині їх дотримуються телерадіомовники. Зважаючи на те, що російські програми доступні лише на супутнику і в мережі Інтернет, а також на те, що українські телеканали нині близько 90% усіх передач випускають державною мовою, члени Національної ради не очікують жодних різких змін у вподобаннях українців щодо контенту, сказав Сергій Костинський. Питання мови ведення передач, на переконання членів Національної ради, не є серед головних для українців. Воно виникає тоді, коли йдеться про необхідність донесення інформації на тимчасово окуповані території Донецької, Луганської областей та Автономної Республіки Крим, оскільки там домінують російські медіа. Сьогоднішній дискурс у професійному середовищі зосереджений на питанні впровадження платного супутникового телебачення, що має відбутися у січні наступного року.
Під час зустрічі представники Венеційської комісії в контексті зазначеного Закону також цікавилися можливостями національних меншин отримувати інформацію рідними мовами. Було зазначено, що основним виробником контенту для нацменшин є український суспільний мовник, який найкращим чином може задовольнити такі потреби і має у своєму складі спеціальні відділи, що створюють необхідні передачі. Крім того, у складі Наглядової ради суспільного мовника є представник від громадських організацій, які опікуються правами національних меншин. Закон залишає певну частку передач, які можуть звучати іншою, аніж українська, мовою, і ці передачі транслюються у час, зручний для приймання глядачами і слухачами.
Учасники зустрічі також стисло обговорили питання про мову реклами.
Водночас Валентин Коваль зауважив, що нині триває процес обговорення нового медійного закону, в якому окремий розділ буде присвячено мовленню громад. Тож, можливо, там буде передбачено поле для радіостанцій працювати мовами національних меншин, хоча таке мовлення потребуватиме внесення змін до закону про мови.
