Дата, коли особливо відчуваємо силу професійної згуртованості. Українські журналісти сьогодні працюють там, де інші не можуть і не наважуються. Вони їдуть у зруйновані міста, щоб зафіксувати злочини російської армії. Працюють з підвалів, коли їхні редакції розбомблені. Самотужки возять газети в села під обстрілами, бо розуміють – люди мають право знати правду.
За роки війни ми побачили справжню журналістську солідарність. Коли колеги з різних видань разом збирають кошти для зруйнованих редакцій. Коли досвідчені медійники навчають молодих працювати в умовах війни. Коли медіа об’єднуються, щоб спростовувати російські фейки швидше, ніж вони встигають поширитися.
Цей день також про пам’ять. Про тих журналістів, які загинули, виконуючи свою роботу. Нагадаємо, з початку російсько-української війни загинули понад 100 медійників. Про відповідальність кожного, хто працює з інформацією – перевіряти факти, не поширювати чутки, захищати довіру читачів.
Солідарність – це підтримка колег у біді, спільна боротьба з дезінформацією, збереження професійних стандартів навіть у найважчі часи. Це те, що допомагає українській журналістиці вистояти і наблизити перемогу.
