В ефірі програми «Сьогодні. Вдень» на Українському радіо член Національної ради Максим Онопрієнко говорив про відновлення українського мовлення, підтримку регіональних медіа та протидію дезінформації.
Коли йдеться про регіональна медіа, які проблеми є спільними для прифронтових регіонів, а які відмінні?
Головними викликами для регіональних редакцій залишаються нестача фінансування, кадровий голод та конкуренція з соцмережами. У тилу медіа ще можуть розвивати нові формати, тоді як прифронтові змушені працювати в умовах постійної небезпеки, а релоковані редакції – шукати ресурси для виживання.
Де регіональні медіа беруть фінансування?
Через обмежені ресурси більшість медіа тримаються на грантовій підтримці, до якої нині активно долучаються скандинавські та балтійські країни. Водночас Уряд анонсував програму фінансування регіональних медіа, а Національна рада продовжує застосовувати механізм видачі тимчасових дозволів на мовлення. Вони не потребують оплати ліцензійного збору, що значно полегшує роботу прифронтових редакцій.
Як відновлювалася робота медіа після звільнення окупованих регіонів?
Після звільнення Чернігівщини, Сумщини, Харківщини та Херсонщину одним із перших відновилося радіостанції Суспільного, а згодом – і регіональні редакції, цьому також сприяла співпраця з мобільними операторами.
Аудиторія прифронтових областей найбільше довіряє тим, кого знає особисто – місцевим журналістам, які працюють поруч і оперативно повідомляють про ситуацію у своїх громадах.
Питання кадрів. Наскільки вдається забезпечити роботу попри те, що частину редакції мобілізували?
Вдається, бо в багатьох редакціях жінки взяли на себе ті ролі, які раніше виконували чоловіки. Після мобілізації чоловіків жінки дедалі активніше опановують технічні професії в медіа. Нагадав, що Національна рада спільно з ГО «Жінки в медіа» розпочала нову хвилю дослідження гендерного профілю українських медіа. Результати будуть представлені наприкінці року.
Про прифронтові території. Чи чують там російське радіо? Як з цим боротися?
Важливою залишається і протидія дезінформації. Російські медіа нарощують потужності, здійснюючи психологічний тиск через фейки, тоді як українська сторона збільшує власне мовлення, заповнює вільні частоти й застосовує глушіння сигналу.
Це технічна гонка: ми ставимо передавач на 5 кВт – вони на 10. Але ми боремося, щоб українці на прифронтових територіях чули правду.
Чи є можливість моніторити контент на окупованих територіях? Наскільки важливо моніторити контент, які роблять пропагандисти?
Моніторинг ворожих ефірів потрібен для документування злочинів пропагандистів, для інформування міжнародних партнерів, і для захисту власної аудиторії.
Мільйони людей живуть у середовищі цих фейків. Ми повинні знати, що вони чують, щоб мати змогу протидіяти й доносити правдиву реальність.
Запис ефіру слухайте за посиланням.
